Коли відомого режисера питають, чому він не знімає кіно про наш час, режисер відповідає, що сучасна картина у нього все ж таки є. Та, що зараз у роботі, — «Важко бути богом» (робоча назва стрічки «Що сказав тютюнник»). Події в ній хоч і розгортаються на іншій планеті, але проблеми до болю пізнавані: вбивати — не вбивати, карати — не карати. Зйомки нарешті закінчено. Скільки часу піде на монтаж і озвучування? І коли глядач побачить довгождане кіно? Про це кінорежисер Олексій Герман, який одночасно із закінченням зйомок відзначив своє 68-річчя, розповів у інтерв’ю izvestia.ru.
— Олексію Юрійовичу, чому ви так довго знімаєте свої фільми?
— Знаєте, мені можна скільки завгодно докоряти, що я довго знімаю. Але, по-перше, не я один. А окрім того, життя своїми прикрощами відучило мене поспішати. Я зняв «Перевірку на дорогах», здав її до дванадцяти годин призначеного числа, і вона на п’ятнадцять років відлетіла в небуття. І інші картини також здавав до призначеного терміну — година в годину. Але «Мій друг Іван Лапшин» пролежав на полиці чотири з половиною роки, а «Двадцять днів без війни» — півтора.
— Крім Ярмольника в головній ролі, хто з акторів грає у вашій картині?
— У нас працювали актори, які раніше в кіно не знімалися. Я вибирав за цим принципом. У мене була настільна книга типажів — Босх. Люди на планеті, де діє головний герой, являють собою все ж таки інший різновид. Хороші вони чи погані, але це портрети звідти, з Босха, де характери сконцентровані та стислі. Вони не з Рокотова.
Наприкінці зйомок у мене було відчайдушне становище, коли захворів неартист, взятий на маленьку роль. Знайшли заміну — дуже хорошого актора Сашу Баширова. Але так і не наважилися. Бо він уже дуже відомий. Поштовх пізнавання зруйнував би всю ілюзію.
— Сценарій «Важко бути богом» написаний за повістю братів Стругацьких. Що в картині залишиться від повісті?
— Багато. Але перенести повість на екран? Навіщо? Читайте повість! Вона написана шістдесятниками для шістдесятників. Ну, наприклад. На Землі все чудово, і відомо, куди герой, нехай довго й болісно, повертає. А сьогодні ми розуміємо, що і Земля, людство не знає, куди повертати. Ось iз урахуванням цього ми зі Світланою (Світлана Кармаліта — дружина Германа, кіносценарист) і писали сценарій. У повісті діє чорний орден, і нам це було цікаво тому, що такий чорний орден завжди може з’явитися і захлеснути будь-яку країну, будь-який континент.
Ми навіть не хочемо, щоб кіно називалося «Важко бути богом». Назва прекрасна, але дуже вже розшифровує весь зміст. Поки що в нас робоча назва — «Що сказав тютюнник».
СТРЕСИ І ПРИГОДИ
— За час зйомок вас сім разів відвозили до лікарні з серцевим нападом. Як ваше здоров’я зараз?
— Закінчилися зйомки — і якось відразу все минуло. Я дійсно доволі погано себе почував — через стреси. Близько сімдесяти знімати великі картини важко. Чого лишень у нас не траплялося? На зйомках у Чехії величезний кінь заснув, а спросоння злякався і почав усе ламати. Ми лише побачили, як він (біля тонни живої ваги) топче чеського каскадера, який був до нього приставлений... У кінематографі скупчилося доволі шахраїв, і насправді це був не каскадер, а ветеринар. Але оскільки каскадер отримує більше, ось цей шахрай і пред’явив нам якусь «липу». Так ось, кінь так по ньому танцював, що мінімум перелом хребта був йому забезпечений. Всі нажахані, я у відчаї. Приїхала «швидка», відвезла нещасного, а потім лікарі нам зателефонували: «У вас душ є? Помийте його, й нехай працює». Виявилося, що на чехові — жодної подряпини. А кінь так скажено тому танцював, що в тій вузькості, де він опинився із зомлілим ветеринаром, вибираючи місце для копита, старався не наступити на людину. І не наступив, не тикнув, не штовхнув!
— Ваша картина «Хрустальов, машину!» була гостем у Каннах. Може, і «Важко бути богом» уже запросили якісь міжнародні фестивалі?
— Задовго до готовності? Так не буває. Не переконаний, що її й запросять. Але я знаю, що мої товариші — ті, з ким радишся: Петер Вайль, Юрій Норштейн — дивилися відзнятий матеріал, і він їм сподобався. Тепер мені потрібно все погане викинути, хороше залишити й зібрати картину, за яку не соромно.
ЧОРНО-БІЛЕ КІНО
— Скільки часу займе монтаж?
— Років з півтора, якщо не захворію й не помру. Фільм вийшов важким для складання. Бо ми почали зйомки в одному стані країни, а закінчили — в іншому. Ми чекали погроз звідси, а вони прийшли звідти. Колосальні зміни і навколо нас, і в нас. А наш герой Румата, вчений, проґавив, як сумовита сіра маса перетворилася на грізну чорну орду, примусивши його взятися за меч і вбивати, вбивати. Ми ж не пригодницького бойовика знімали. Нам хотілося, щоб після цієї картини людям запали якісь думки. Щоб вони чогось не захотіли, з чимось не погодилися. Я хочу, щоб картину подивилася російська аудиторія. Хоча боюся, що мій глядач сильно пороз’їжджався — якщо рахувати, що за останні п’ятнадцять років із країни поїхало п’ять мільйонів осіб.
— В який формат укладеться готовий матеріал — одна серія, дві?
— Замовлення від продюсерів — двохсерійний фільм. А він може бути маленьким і великим. Дві серії — це і чотири тисячі, і шість тисяч метрів плівки. Монтаж — найстрашніше. У ньому можна згубити всю картину, весь задум...
— А хіба у вас таке раніше бувало?
— Ніколи. Всі мої картини відомі, в них не погублено нічого. Мій улюблений Ролан Биков високо цінував свою роль у «Перевірці на дорогах» і говорив: «Ти так добре мене зняв, бо до тебе я завжди грав начорно, а ти примусив мене зіграти начисто».
— Фільм також буде чорно-білою картиною. Ви ніколи не хотіли зняти кольорове кіно?
— Колись американці запрошували мене зробити фільм про ленінградську блокаду, але ми не зійшлися на одному пункті. Вони хотіли кольорове кіно, а я не уявляю собі блокаду, де люди з рожевими обличчями.
Знаєте, колись було німе кіно, в якому великий Чарлі Чаплін приголомшував світ. І щойно воно стало наближатися до справжнього мистецтва, як з’явилося звукове кіно й відкинуло німе кіно практично в могилу. Те ж саме з чорно-білим звуковим кіно.
Вождям завжди подобалося, щоб «покрасивши», — і ось з’явився цей «ландрин», кольорове кіно. Якщо не помиляюся, перші кольорові зйомки — зйомки Гітлера. Від чорно-білого кіно, яке саме по собі дуже цікаве й примушує людину додумувати колір і не лише колір, відмовилися. Кинули на півдороги, не домігшись від нього ще багато чого. Не випадково зараз великі режисери до нього повертаються...
ХТО ЗНІМАВ ФІЛЬМИ ДОВГО?
8 років — робота над фільмом Олексія Германа «Хрустальов, машину!» тривала з 1990 до 1998 року
7 років — зйомки «Війни і миру» Сергія Бондарчука почалися 1961 року, а останню частину картини було завершено 1968 року
5 років — через фінансові проблеми робота над картиною «Голова-ластик», яка уславила Девіда Лінча, тривала з 1971 до 1976 року
4 роки — першу частину «Зоряних воєн» Джордж Лукас почав знімати 1973 року, а закінчив 1977-го
3 роки — Стенлі Кубрик створював «Космічну Одіссею-2001» з 1965 до 1968 року
3 роки — Вонг Кар-Вай розпочав зйомки мелодрами «2046» 2001 року, а завершив картину 2004-го
3 роки — зйомки «Володаря перснів: Братство персня» тривали з 1998 до 2001 року
ДОВІДКА «Дня»
Олексій Юрійович Герман народився в Ленінграді. Батько — відомий письменник Юрій Герман, мама — лікар. З 1964 року працює кінорежисером на «Ленфильме». 1970 року зняв фільм «Перевірка на дорогах», який визнаний ідеологічно шкідливим і заборонений для показу. 1977 року випустив «Двадцять днів без війни» — картину також відправлено «на полицю».1984 рік став переломним: «антирадянщика» Германа дозволяють. У прокат виходять «Мій друг Іван Лапшин» (Держпремія РРФСР), «Перевірка на дорогах» (Держпремія СРСР). 1991 року Герман випустив «Хрустальов, машину!» Цю картину один із найавторитетніших європейських часописів включає до списку 50 кращих картин за 50 років існування кіно.
Зараз Олексій Герман керує Кіностудією першого і експериментального фільму. У шлюбі з кіносценаристкою Світланою Кармалітою перебуває вже 38 років. Син Олексій Герман-молодший — кінорежисер, автор двох кінокартин, які дістали визнання на міжнародних кінофестивалях.
