Сьогодні рветься наша Земля, вибухає чорноземом вгору, вкриває тіла молодих хлопців, викликає плач і нескореність духу, душі, бажання не виживати, а жити! Жити у вільній країні. Зараз існують різні думки щодо проведення в цей непростий для нашої країни час гучних культурних імпрез, зустрічей. Але ж безперервність духовної лінії, яка тримає нас, українців, згуртовує й налаштовує на краще, незнищенна, і немає сенсу переривати її штучно. Театральні акції в Україні, національний фестивальний рух струмують в суспільстві імпульсами усвідомлення уроків минулого й сьогодення, глибокого і серйозного осмислення пережитого й того, що переживаємо зараз, надією й силою любові... Розуміння цього зустрічаєш і в Міністерстві культури України, і в Національному театрі ім. І. Франка, в їхній беззаперечній підтримці українських фестивалів, зокрема й Міжнародного фестивалю жіночих монодрам «Марія».
Театр — це історія про людей і для людей. Енергія для кроку театру сьогодення в театр майбутнього закладена в театрі, який був учора, в нашій пам’яті про нього. Тому, долаючи інформаційну блокаду театральної пам’яті, живе фестиваль «Марія», який триватиме в Києві цього року же в одинадцяте. Він заснований Міжнародною благодійною організацією «Міжнародний інститут театру» (Український центр), Міністерством культури України, Національним театром ім. І. Франка за сприяння Київського музею Марії Заньковецької, відділу Музею театрального, музичного і кіномистецтва України, благодійної організації «Шевченківський фонд -XXI століття», Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Створюючи фестиваль 2004 року (а він — єдиний в такому форматі на теренах Європи!), мали на меті популяризацію кращих світових здобутків виконавської майстерності актрис, плекання, культивування та репрезентацію можливостей універсальної мови театру, сприяння активної інтеграції українського театру до світового театрального процесу.
На фестивалі уповні нуртує ідея театру як центру — наукового, дослідницького, експериментального, що прийшла з Європи давно. Прагнемо створити тут, за висловом А. Камю, атмосферу «безперервного напруженого зв’язку між горем і красою, між любов’ю та несамовитою творчістю, між нестерпною самотністю та багатством людським, між відмовою та згодою».
Моя театральна філософія: на фестивалі відкривати нові імена поетів, філософів, теософів, людей великої жертовної долі, які не лише ставлять запитання самим собі, а й здатні підключати інших до високої духовної напруги, які дають зрозуміти, що можна змінити хід Колеса Буття незалежно від того, яка ти людина, чи позитивний холерик, чи песиміст, оптиміст, чи меланхолік.
Камерна сцена «просвітлює» виконавця, наче рентгеном, виявляє мотиви його вчинків, слів, жестів, просто талант актора, його культуру у ставленні до професії, вміння синтезувати власний стиль із життєдайною енергією мистецтва. Камерна сцена глибоко пронизує простір відчуттям дисгармонії сучасного світу та організує власний театральний космос. Камерна сцена — простір, де пересікаються інтереси драматурга й актора. Дивовижно, що актриси з різних країн найчастіше виступають авторами своїх вистав, але завжди й передовсім предмет їхнього мистецького дослідження — жива людина з правдивими пристрастями й активна життєва позиція. Для мене в камерному просторі абсолютно відсутні цинізм і конформізм, які роз’їдають все і коріння якого — у «вчора». Люблю акторів, які не розважають публіку дешевими трюками, люблю акторів безмежно зрозумілих і чесних, які, за Рудольфом Штайнером, прагнуть «висловити те найглибше, що може розігруватися в душі людини, хочуть прямувати вперед».
І коли у фестивальному просторі виникає зачарованість театром, відчуття реального життя, «уміння нести свій хрест», віра в людину, світло й любов до людини, і над усім — пошук відповідей на вічні питання людства, я розумію глибинне відчуття слова, виразність мовлення, бо мова здатна розкрити, збудити талант мислення і талант дії — праці. Мова — душа нації, і на нашому фестивалі звучатимуть мови різних країн світу.
Вистави фестивалю «Марія» відбуватимуться з 2 по 7 жовтня на Камерній сцені ім. С. Данченка Національного театру ім. І. Франка.
