Нещодавно Національний театр імені Івана Франка презентував на youtube-каналі театру відеоімпрезу "Поезія Незламних". У цьому проєкті провідні митці читають твори сучасних українських поетів - вірші, народжені російсько-українською війною. Коло авторів широке: Сергій Жадан, Олександр Ірванець, Ігор Астапенко, Юрій Іздрик, Катерина Калитко, Світлана Дідух-Романенко, Віталій Білозір, Сергій Фаліон, Юрій Рибчинський, інші.
Серед акторів-учасників проєкту: Остап Ступка, Євген Нищук, Олексій Богданович, Ірина Дорошенко, Олександр Форманчук, Анжеліка Савченко, Людмила Смородіна, Андрій Романій, Акмал Гурезов, Михайло Кукуюк, Роман Ясіновський, Дмитро Рибалевський, Оксана Жданова, Тетяна Міхіна, Ксенія Баша, Віталій Ажнов, Олександр Рудинський, Марина Кошкіна, Мальвіна Хачатрян, Катерина Артеменко, інші.
Мета проєкту - привернути увагу широкого загалу (засобами театру) до сучасної талановитої української поезії, яка вражає образністю, болем, відвертістю, патріотизмом. Автор ідеї та модератор "Поезії Незламних", режисер Іван Уривський, розповів "Дню" про формування проєкту та свою нову виставу "Калігула", роботу над якою розпочав ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну.
«ПОЕЗІЯ ЗАВЖДИ НАДЗВИЧАЙНО ТОНКА РІЧ, ЦЕ ЗАВЖДИ ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ АКТОРА»
- Іване, пригадайте, як виникла ідея проєкту "Поезія Незламних", з чого все почалося?
- Як ви розумієте, різні ідеї часто літають у повітрі, і їх просто важливо вчасно упіймати. Я неодноразово звертав увагу на сучасні українські поетичні тексти, які частенько з'являються на сторінках facebook у моїх друзів-театралів. У таких текстах мене вражає гострий драматизм, авторська щирість і густа поетична образність. Так от, спілкуючись з поціновувачами сучасної української поезії, якось виникла думка створити своєрідну театральну антологію українських фронтових воєнних віршів у виконанні акторів нашого театру.
Потім ідею підтримав головний режисер франківців Дмитро Богомазов, який став художнім керівником проєкту: він затверджував і варіант назви цієї відеоімпрези, постійно спілкувався з акторами про сучасну поезію та її місце у теперішньому драматичному житті України. Велику роботу взяла на себе Анастасія Коржова, піар-менеджер нашого театру, яка займалася відеоконтентом проєкту та його просуванням на youtube-каналі театру та у соцмережах. І, звісно, актори-франківці, які виявили небайдужість до теми, бо самі постійно стежать за публікаціями сучасної воєнної поезії в мережах та на мистецьких порталах. Нині багато наших франківців долучилися до лав територіальної оборони та волонтерського руху й для багатьох митців воєнна поезія та проза життя сьогодні тісно переплелися.
- А як відбувався відбір певних авторів, текстів?
- Важливо, щоб певний поетичний текст глибоко відчував сам актор, і бажав його читати. Тому здебільшого актори-франківці самі й обирають нові українські вірші, на які відгукнулися їхні серця. А вибір нині є щедрий: дуже багато вартісних талановитих поетичних текстів про війну з'явилося саме у цей трагічний героїчний та переломний час. У цій темі, з мого боку, особливо важливо відчути та задати певний напрям творчого пошуку й творчого руху, не диктуючи акторам якісь свої суб'єктивні уявлення про актуальну сучасну українську поезію. Щодня з'являється чимало нових текстів, вони доволі різні, але вони про "сьогодення". Від деяких текстів, якщо відверто, навіть мурахи по шкірі та сльози в очах...
У межах нашого проєкту "Поезія Незламних" є тексти і вже титулованих сучасних українських авторів, а є в нас і українські вірші та пісні, які створюють самі франківці, і такий контент також буде вагомою часткою "Поезії Незламних"... Постійно така програма формується та з'являються нові ідеї та нові матеріали.
- Хто з франківців уже долучився до проєкту? Чи будуть брати в ньому участь не лише франківці, а й актори з інших українських театрів?
- Майже щодня список акторів, що хочуть долучитися до "Поезії Незламних" збільшується. Не виключаю, що в процесі роботи заданий творчий напрям проєкту може змінюватися й наповнюватися новими фарбами.
- Наразі проєкт, що реалізується у соцмережах та на youtube-каналі театру, чи, можливо, згодом це стане повноцінним сценічним проєктом, з яким артисти зможуть виступати перед глядачами та в шпиталях (бо через війну чимало театрів нині не можуть показувати повноцінні вистави)? Чи є плани, коли активні бойові дії припиняться, презентувати «Поезію Незламних» перед бійцями ЗСУ та територіальної оборони?
- Звісно, такі плани в нас є. Хочеться, щоб проєкт згодом переріс у великий творчий вечір в умовному форматі "Поетичного театру", коли актори, поети та глядачі зустрінуться разом. Зараз якраз і міркуємо над цим. Але поки існуємо в онлайн-форматі та накопичуємо матеріал…
- У вас був серйозний сценічний досвід роботи з поетичними текстами класиків - Леся Українка ("Камінний господар"), Генрік Ібсен ("Пер Гюнт»). Які відчуття дає вам поезія вже нового часу, тобто поезія теперішнього українського фронту?
- Поезія завжди надзвичайно тонка річ, це завжди випробування для актора. Важливо тонко відчувати авторські поетичні рефлексії, тримати ритміку, відчувати динаміку та ще є багато інших професійних нюансів.
Звісно, зараз коли наші актори читають сучасну українську поезію, то іноді спрацьовують дещо інші механізми, бо насамперед у кожного актора є болюче відчуття того, що відбувається тут і зараз, в Україні, а це іноді реально моторошно, тому інколи під час виконання ніби вмикається якась інша акторська енергетика, це іноді складно, але й необхідно.
«П'ЄСА КАМЮ, ЯК СВОЄРІДНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ЩО НЕАДЕКВАТИ, ЯК ІМПЕРАТОР КАЛІГУЛА, БУЛИ І, НА ЖАЛЬ, З'ЯВЛЯЮТЬСЯ НИНІ»
- Ще напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну ви розпочали в Театрі імені Івана Франка репетиції однією з найвідоміших п'єс ХХ століття - "Калігула" Альбера Камю. Як відомо, французький автор-антифашист завершував роботу над своїм "Калігулою" 1944 року у розпал Другої світової війни й сама п'єса (яку дослідники відносять до "драм абсурду") передбачає особливе авторське ставлення до головного героя, римського імператора, як до втілення тиранічної безумної влади. Як змінить теперішня війна вашу режисерську позицію стосовно Калігули, який у п'єсі є втіленням свавілля, жорстокості, насильства, властолюбства, безумства та абсурду?
- У мене виникало багато сумнівів, чи потрібно взагалі продовжувати цю роботу й навіщо вона саме зараз? До повномасштабної війни ми вже зробили значну частину вистави, дійшли до моменту, коли Калігула захворів, і залишилися тільки дві його передсмертні сцени. Зараз мені здається, що ця історія Камю про те, що зло варто вбивати ще у самому зародку, в пуп'янку, щоб воно згодом не проростало, не квітло та не нівечило інших. Ця п'єса Камю, як своєрідне попередження, що неадеквати, як імператор Калігула, були й до нашої ери та, на жаль, вони з'являються й нині... Звісно, такі потвори ще й ще будуть народжуватися, отримувати безмежну владу й руйнувати все навколо… На жаль. Бо історія циклічна. Поки не знаю, як зібрати докупи всі свої думки про цю п'єсу, але, напевно, вистава буде мати дві умовні частини, два стилістичні напрями, до та після (теперішньої війни). Думаю, коли зустрінемося з акторами, то нам буде про що говорити й спробувати відчути цю історію дещо по-іншому, гостріше й сучасніше…
