Твори сучасної української симфонічної музики з двома прем’єрними виконаннями подарували слухачам Національний одеський симфонічний оркестр (НОФО) і гості — диригент Оксана Линів (Мюнхен, ФРН) та скрипалька Богдана Півненко (Київ). Звучали твори Бориса Лятошинського, Мирослава Скорика та Юрія Ланюка.
Концерт поєднав музику та музикантів Львова й Києва. Скорик, Ланюк та Линів є вихованцями Львівської національної академії. Лятошинський свого часу закінчив Київську консерваторію, в якій Півненко набувала фаху в 1990-ті роки. Якщо Оксана добре відома одеситам, бо ще донедавна була помічником диригента Одеської опери, то «Паганіні у спідниці», як полюбляють величати Богдану, ми відкривали заново — востаннє вона виступала в Одесі 2001 р.
Нині Оксана Линів працює в баварській «Штатсопера». «Якщо є кілька «вікон» у моєму календарі, то використовую для того, щоб дати концерти в Україні. Мій принцип — не відриватися від свого коріння, — зізналася О. Линів на прес-конференції. — Лятошинського несправедливо замовчували за часів СРСР. Для мене це композитор колосальної глибини та величини, його високо цінував Шостакович і диригував Мравинський.... Баварське радіо захотіло записувати Лятошинського. Коли вони вперше почули київський запис Симфонії № 3 Б. Лятошинського, то були просто в шоці від того, що це ім’я їм зовсім незнайоме...
Історія цієї симфонії трагічна. Після першого виконання 1951 р. її було негайно заборонено, проте за чотири роки композитор її переписав і в другій редакції виконав чотири роки по тому. Першу редакцію цієї симфонії було відновлено зусиллями київських диригентів Ігоря Блажкова і потім Володимира Сіренка, котрий зробив запис у першій редакції для Національного радіо. Нещодавно під його орудою вона також прозвучала в Києві. Завдяки допомозі багатьох киян ми віднайшли ці ноти. Я заглибилася в цю музику і перейнялася нею. Головна тема — мир переможе війну, і потрібно було щось більш радянське та банальне, з ура-патріотичними мотивами. А те, що у фінал Лятошинський вплітає трагічну тему — оплакування, болю, глибоких душевних переживань, то для мене це колосальної сили емоційний момент. Вважаю, що цей твір Б. Лятошинського є своєрідним посланням для нашого покоління.
Нині вже думаю над іншими проектами, бо як диригент вважаю, що творів Б. Лятошинського замало в моєму репертуарі. Саме цю ідею я запропонувала Хобарту Ерлу для одеського концерту, де ми вперше познайомилися і виступили разом із Богданою Півненко — скрипалькою добре мені відомою з концертів. Оскільки її творче кредо також полягає в популяризації саме української музики, то й вийшла така цікава програма.
Богдана Півненко додала: «Добираючи програму концерту, я запропонувала Четвертий концерт Мирослава Скорика, який рідко виконується. Там характерні інтонації, навіть звучить українська «Аве Марія»... Наша музика багатоманітна і своїми інтонаціями генетично нам рідна».
У програмі концерту прозвучав твір майже не відомого одеситам Євгена Ланюка «Благовіщення». Оксана Линів відзначила: «У цьому творі, перш за все, промовлено сокровенне бажання, про яке ти навіть боїшся комусь сказати вголос. Це визнає і сам композитор, із котрим я товаришую. І потім знову наприкінці, в репризі — просвітлення, і те, що ми з хором робили (Камерний хор ОНМА ім. А. Нежданової, жіночий хор «Оріана», диригент Галина Шпак): сонце виходить, бурульки починають танути, і падають крапельки талої води — настання весни і зародження чогось нового...»
