У перше на київській сцені прозвучала опера «Король Рогер» Кароля Шимановського у виконанні Великого театру Польської національної опери. Цим епічним музичним твором завершився Рік Польщі в Україні, про що «День» уже розповідав. Варшав’яни ознайомили нашу публіку з концертним варіантом опери, але навіть без декорацій та сценічних ефектів цей вечір надовго запам’ятався меломанам. Слухачі високо поцінували прекрасне звучання оркестру і хору, чудовий спів солістів: Адама Крушевського (Рогер), Івони Госси (Роксана), Кшиштофа Шміта (Едрісі), Рішарда Мінкєвiча (Пастор), Ромуальда Тезаровiча (Архієрей), Анни Любанської (Дяконесса), Рішарда Врубльовського (соло тенора) і справжнього мага вечора, диригента Яцека Каспшика, — які тонко передали всі нюанси імпресіоністської музики польського класика. Разом з польськими артистами виступив український дитячий хор Чоловічої капели ім. Л. Ревуцького.
«Король Рогер» — надзвичайний твір. В опері мало театральності та драматичної інтриги, і тому досить часто її виконують у концертному варіанті. Ідея створення «Сицилійської драми» з’явилася у Шимановського у 1918 році. Після зустрічей композитора з Ярославом Івашкевичем у Єлизаветграді та Одесі він запропонував письменнику попрацювати над лібрето. Але історичні та політичні події (більшовицька революція, громадянська війна, втрата композитором рідного дому) не дали можливості Каролю Шимановському займатися творчістю, і лише у 1924 році оперу було закінчено. У «Королі Рогері» дії відбуваються в XII столітті в королівстві Сицилії (у період правління Рогера II). Це був правитель старовинного нормандського роду вікінгів. Його двір вражав своєю пишнотою та розкішшю. Король був меценатом мистецтва, а культура його країни об’єднувала східні вірування та християнство, цивілізацію норманів і залишки греко-римської античності. Опера має філософсько-релігійну спрямованість. Це історія про те, як людина приходить до віри, до Бога.
Музика «Короля Рогера» ллється плавним потоком. У ній багато прекрасних місць. Слухачів опера зачаровує поетичним символізмом, у ній надзвичайна звукова колористика. У цьому творі композитор об’єднав різні музичні традиції. «Король Рогер» — найбільше досягнення епохи постмодернізму та імпресіонізму. У ній Шимановський проклав міст між спадщиною Шопена і творами, написаними сучасними польськими авторами.
У Польщі «Короля Рогера» ставили 12 разів, але найоригінальніша постановка вийшла у режисера Маріюша Терлінського та диригента Яцека Каспшика на сцені Великого театру Національної опери у Варшаві, які отримали нагороду критиків «за новаторство».
«Дню» вдалося поспілкуватися з маестро Каспшиком після виступу в Києві, і він розповів про їхній театр, репертуар, спільні творчі плани з українськими майстрами.
«СЦЕНА НАШОЇ ОПЕРИ — НАЙБІЛЬША У СВІТІ»
— У нас різноманітний репертуар, — підкреслив головний і художній директор, диригент Яцек Каспшик. — Ми ставимо як світову і польську класику, так і твори сучасних авторів. Причому робимо постановки як традиційні, так і новаторські — авангардні, шукаємо цікаві сценографічні форми втілення наших вистав. Я вважаю, що постановки мають бути хорошими, видовищними, показувати творчий потенціал артистів та музикантів, а в якому обрамленні це зроблено — не так важливо. А якщо авангардність вистави полягає лише в тому, що соліст стоїть на голові, то такі трюки не для опери, а для цирку. Наприклад, у сценографії «Короля Рогера» у нас використано комп’ютерну графіку, і це допомагає видовищніше показати нашу постановку.
Нещодавно ми гастролювали у Москві і показали свою версію «Євгенія Онєгіна». Зал Большого театру був переповнений, а критики написали, що «польська інтерпретація великої опери П. Чайковського прозвучала свіжо, по-новому і дуже цікаво». Я вважаю слова російських музикознавців великим компліментом нашому колективу. У Лондоні, крім виступів, ми працювали в студії, записали кілька опер зі свого поточного репертуару. Зокрема, наш запис однієї з кращих опер польського класика Станіслава Монюшка «Страшний двір» отримав «платину» за альбом. А в березні концертну інтерпретацію «Короля Рогера» відзначено премією «Золотий грамофон». Ця опера з’явилася на афіші Польської національної опери у 2000 році. Режисер М. Терлінський зробив інсценізацію у стилі модерну. У постановці зайнято близько 400 виконавців (оркестр, дорослий і дитячий хор, солісти). Колектив з великим інтересом працював над створенням вистави. Складність полягає в тому, що лібрето «Короля Рогера» надто розпливчате, мало динаміки і багато філософічного тексту. Сьогодні у світі почався ренесанс музики Шимановського, і його твори ставляться по всьому світу. Ми мали показати оперу у всій її красі. Ретельно підготувалися, а репетирували чотири тижні. Я вважаю, що для такої масштабної постановки це швидкі терміни. Наприклад, «Соломія» Ріхарда Штрауса вимагає розкриття психологізму героїв від співаків і передачі гармонії, соковитості фарб оркестровки — від музикантів; з цією оперою нам довелося довше попрацювати, але через п’ять тижнів ми запросили глядачів на прем’єру. Після появи в нашому репертуарі «Короля Рігера» та величезного глядацького інтересу до постановки перед нами постало запитання: як її показувати на гастролях? Тому ми підготували два варіанти цієї опери — повноцінну виставу з масштабними та оригінальними декораціями, надзвичайними костюмами та гастрольну версію — як концертне виконання. Справа в тому, що сценографія нашої постановки дуже об’ємна, і вивозити декорації в гастрольні тури дуже важко, та й не вмістилися б вони на сцені Національної опери України. Наш Великий театр — унікальна будівля. У нас найбільша сцена у світі — 1150 метрів. Це більше, ніж у Метрополітен-опера!
Великий театр є однією з найкрасивіших і монументальних споруд Варшави. Це пам’ятник польської культури, побудований у 1825—1833 рр. за проектом відомого італійського архітектора Антоніо Корцці. У період гітлерівської окупації будівлю було майже повністю зруйновано і спалено, зберігся лише фасад. Після відновлення та реконструкції Великий театр (разом iз комплексом Національного театру) має загальну площу близько 2 га. Глядацький зал (партер, амфітеатр і три балкони) має 1832 крісла, і в ньому прекрасна акустика. Фактично з будь-якого крісла добре видно сцену. Є прекрасні зали для репетицій, гримерні, комплекс костюмерних майстерень, функціонує музей театру та інші приміщення.
«УКРАЇНСЬКІ СПІВАКИ МАЮТЬ ПРЕКРАСНI ГОЛОСИ»
— Трупа Великого театру функціонує за світовою методикою провідних оперних колективів, — продовжує художній керівник. — У нас на контракті працюють музиканти оркестру, хор та балет. А на конкретні проекти ми запрошуємо солістів, диригентів та режисерів iз різних країн і театрів, підписуючи з ними договори. Творча частина трупи становить 400 чоловік, але є ще більша технічна група (освітлювачі, монтувальники, костюмери, гримери, адміністратори та інші співробітники). Усього в штаті у нас працює 1160 чоловік. Як бачите, колектив у нас великий, і з творчими особистостями часом буває важко. Адже кожен співак, музикант, танцюрист вимагає уваги до своєї персони. Мені допомагають співробітники дирекції вирішувати багато організаційних питань. З 1995 р. я працював як запрошений диригент, потім став художнім і музичним директором Великого театру — Національної опери, а з 2002 року я головний і художній директор цього театру. Ми перед собою ставимо високі творчі цілі і намагаємося досягати намічених вершин. До речі, чимало українських артистів співпрацюють з нашим театром і з великим успіхом виступають на варшавській сцені. Вони працюють музикантами в оркестрі, а співаки і танцівники — як запрошені солісти. Наприклад, у запису «Короля Рогера» брала участь Ольга Пасічник, до речі, ця прекрасна співачка виступала з нашим театром і на гастролях у Лондоні. В опері «Набукко» у нас співає Володимир Кузьменко. Наступного місяця відбудеться прем’єра «Аїди», і в цій опері також виступатиме цей прекрасний тенор. На нашій сцені виступали й солісти Львівської опери. Українські співаки володіють прекрасними голосами...
Я хочу відзначити прекрасний виступ у «Королі Рогері» дитячого хору Чоловічої капели ім. Л. Ревуцького. Опера Шимановського — складний музичний матеріал. У нас була всього одна репетиція з дітьми, але хлопчики виконали блискуче поставлене перед ними завдання. У дітей чудові голоси. Вони такі зібрані на репетиції і так добре виступили на концерті.
Я сподіваюся, що наш дебют на київській сцені прокладе шлях до майбутніх спільних творчих проектів...
Ви знаєте, під час подій вашої помаранчевої революції у нас багато поляків, які раніше мало цікавилися політикою, почали уважно стежити за новинами: що там відбувається в Україні? З’явилася маса друзів вашої країни. Між Польщею та Україною вікові традиції, хоч ми по-різному дивимося на деякі історичні події, які відбувалися раніше, але сьогодні у багатьох з’явилося відчуття плеча доброго сусіда, готового підтримати у важку хвилину. Я вважаю, що переписувати історію не треба, а нам треба дивитися вперед. Упевнений, що через два-три роки Україна стане рівноправним членом Євросоюзу. Ми разом працюватимемо у різних напрямах: у політиці, економіці, культурі. Рік Польщі в Україні завершився, але розпочнеться Український рік у Польщі. У Києві відбулася розмова між двома міністрами культури — Оксаною Білозір та Вольдемаром Домбровським. У ході бесіди було висловлено побажання про продовження співпраці між нашими країнами. Зокрема, робити спільні постановки між варшавським Великим театром та київською Національною оперою. Можна ставити польську та українську класику, опери та балети світової спадщини, тобто поле для спільної творчості у нас величезне. Тому ми говоримо не «до побачення», а «ласкаво просимо до Польщі!»
ДОВІДКА «Дня»
Яцек Каспшик — головний і художній директор Великого театру Національної опери Польщі. Вивчив диригування у Станіслава Віслоцького, теорію музики і композицію — у варшавській Музичній академії. З 1976 року працював запрошеним диригентом з Deutsche Oper am Rhein у Дюссельдорфі. На престижному конкурсі Герберта фон Караяна в Берліні отримав третю премію. У 1978 р. дебютував у Берлінській філармонії, виступав у Нью-Йорку. Цього ж року став головним диригентом, а потім директором Великого симфонічного оркестру Польського радіо. З цим відомим колективом провів кілька світових турне.
З 1982 р. Яцек Каспшик працював у Великiй Британії (диригент Філармонійного оркестру). Незабаром очолив Radio’s Wren Orchestra of London. Він диригував практично всіма відомими оркестрами Європи.
З 1991 по 1995 рр. керував North Netherlands Orchestra, співпрацював з оркестрами із Сан-Дієго, Цинциннаті, Детройта, Калгарі та Вінніпега. Диригент виступав з Токійським філармонійним оркестром, Філармонією Гонконгу та Новозеландським симфонічним оркестром.
З 1995 р. й донині ім’я Яцека Каспшика нерозривно пов’язане з Великим театром — Національною оперою Варшави. Маестро багато гастролює. Так, у Цюріхській опері підготував прем’єру «Лускунчика» Чайковського, провів тріумфальне турне варшавської трупи з «Травіатою» Верді по Японії.
Диски, які записав Каспшик для багатьох звукозаписних компаній, вiдзначенi престижними польськими та міжнародними нагородами.
