На сцені знаменитого театру «Карло Феліче» — одного з найвідоміших в Італії, освяченого кількома першими показами опер Дж. Верді, А. Понкіеллі та грандіозними концертами свого геніального земляка Нікколо Паганіні, кияни показали сім вистав «Сплячої красуні» П. І. Чайковського.
Прес-конференція, організована дирекцією театру для засобів мас-медіа у престижному залі Паганіні, засвідчила про зацікавленість до гастролей київського балету, який добре знають в Італії завдяки неодноразовим виступам у рамках кількох фестивалів на «Арені де Верона», у театрах Мачерато, Рима, на Сицилії, в інших містах. Проте до Генуї колектив приїхав уперше.
КОНЦЕРТНА АФІША
Прадавня Генуя відома з античних часів, є одним із культурних центрів Італії, містом-музеєм і містом музеїв, прекрасних театральних і музичних традицій. Тут розуміються на класичному мистецтві, про що засвідчує афіша театру «Карло Феліче», який цього сезону показав або покаже моцартівський цикл, присвячений 250-річчю від дня народження геніального австрійського композитора: «Дон Жуан», «Весілля Фігаро», «Козі фан Тутте», «Реквієм» і низку симфонічних концертів. У афі ші театру: «Невгамовний Орландо» А. Вівальді, «Фаворитка» Г. Доніцетті, «Бал-маскарад» Дж. Верді, «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, «Катя Кабанова» Л. Яначека. Серед колективів, які виступили або невдовзі виступатимуть на сцені театру «Карло Фелічі», — оперні трупи Ла Скала, Театру Доніцетті (Бергамо), Великого театру ла Феніче (Венеція), Даллес-опери (США), Балет Монте Карло та ін.
Запрошення балетної трупи Національної опери України — ще одне поважне свідчення високого мистецького реноме київської хореографічної школи, активної участі трупи у світовому культурному просторі. У цей же час в іншій частині світу —Аргентині та США — ще одна група київського балету показала низку вистав («Лускунчик» та «Жізель»), а після повернення обох труп на початку січня розпочалися гастролі ще й у Іспанії та Португалії. Склад і творчий потенціал балету Національної опери України дозволяє, не зменшуючи кількості та якості вистав на рідній сцені та збагачуючи репертуар новими виставами (зараз розпочалися репетиції нового балету «Віват, Моцарт»), проводити велику гастрольну діяльність, утверджуючи київську балетну школу на світовому просторі.
Гастролі, хоча останнім часом для київського балету вони відбуваються у перманентному режимі, — завжди відповідальність і своєрідний іспит для трупи. Екстрім у тому вже, що інша, чужа сцена, напружені перельоти і переїзди (часом доводиться виступати відразу після розміщення у готелі), у потребі бути завжди зібраними і витривалими, розуміючи, що заміни на виконання дорученої партії чекати нізвідки і танцювати маєш за будь-яких умов. До такого гастрольного режиму артисти звикли, навчилися давати собі раду у найнесподіваніших ситуаціях, — чи то сцена дуже мала, чи то завелика для гастрольного колективу, як це було у Генуї, чи то майже непристосована для хореографічної вистави, що теж трапляється.
Треба відразу зазначити, що гастролі у Генуї були організовані належним чином: прекрасний готель поблизу театру, попередні сценічні репетиції, можливість проводити вранішні уроки-класи, хоча напружений, але виважений графік вистав, і така незвична для зарубіжних виступів розкіш, як вихідний день, який артисти використали, щоб подивитися чарівну і неповторну Геную.
Успіх гастролей, особливо коли мова йде про гастролі в одному місті, залежить зазвичай від враження, яке справила перша вистава на публіку. Те, що майже двотисячний зал театру «Карло Феліче» був повністю заповнений на першій виставі, ще не означало, що так буде під час решти вистав.
КРАСА ПЕРШООСНОВИ
«Спляча красуня» П. Чайковського — твір особливий. Попри довготривалі та запеклі дискусії щодо балетної класики, намагання теоретично обґрунтувати можливість її осучаснення новітньою лексикою і модерним прочитанням, саме таким академічним трупам, як колективи Санкт-Петербурзького Маріїнського театру, Московського Великого і Національної опери України вдається міцно оберігати класичний балет у його красі та величі, академічній довершеності. І це, як бачимо, має свої результати. Ми не тільки зберегли низку неповторних шедеврів творчості найталановитіших хореографів ХIХ ст., а й активно впровадили їх у координати сучасного культурного простору, про що свідчить все більший інтерес до цих творів перенасиченої хореографічним модерном і штукарством публіки, яка захоплено сприймає красу і досконалість класичного танцю, вистави, у яких завжди домінують гуманістичні ідеали, де казковість несе світло людського духу, всеперемагаючого добра. Про це яскраво засвідчив показ перлини класичної балетної спадщини — «Сплячої красуні» П. Чайковського у виконанні балетної трупи Національної опери України на сцені театру «Карло Феліче» у Генуї.
Невеликий, але досить злагоджений виконавський колектив (50 осіб) продемонстрував блискучі традиції класичного танцю, які зберегла і продовжує розвивати київська хореографічна школа, високу виконавську майстерність солістів і кордебалету. Проте успіх київської «Сплячої красуні» був не тільки у тому, що цей балет як один з найскладніших класичних хореографічних творів сьогодні практично не включають до своїх репертуарів навіть великі трупи, а у синтезі її художнього втілення на провідній балетній сцені України. Чудова стилізація під епоху Людовика ХV, сценографія Марії Левитської, романтична піднесеність у розкритті партитури П. Чайковського головним диригентом Національної опери України Володимиром Кожухарем (цього разу з оркестром театру «Карло Феліче», бо в Італії профспілки пильнують зайнятість власних музикантів, і театри здебільшого запрошують до постановки і гастролей переважно диригентів, які мають працювати із місцевими інструменталістами) і виняткова майстерність та натхненність солістів балету, насамперед виконавців головних партій — Ганни Дорош, Максима Чепика та Тетяни Голякової, Віктора Іщука, які по черзі виконували партії Аврори і принца Дезіре… Але найбільша цінність київської вистави — у збереженні геніальної хореографічної партитури великого Маріуса Петіпа, яка, попри неодноразові постанови в різних варіаціях за останнє століття, час і безліч стилістично-художніх віянь, донесена київськими виконавцями до глядачів у своїй красі й першооснові. Це було відзначено італійською пресою як одна із найяскравіших художніх домінант нашої гастрольної вистави.
Київські артисти продемонстрували не тільки блискучу і бездоганну класичну техніку танцю, дещо незвичну для сучасного західноєвропейського глядача, але і той особливий шарм вистави, який досягається внутрішнім осмисленням дійства, наповненістю його аурою творчого розкриття, світлом добра і щирості. «Спляча красуня» — це особлива казка, яка споріднює менталітети багатьох народів. Звідси таке щире сприйняття глядачами інтерпретації Петіпа і Чайковського сюжету казки Шарля Перро, втіленої талановитим київським колективом через широку палітру прийомів і засобів класичного танцю.
Практично кожна варіація, адажіо, антре, сюжетно завершена сцена викликала захоплення переповненого на всіх виставах залу театру «Карло Феліче». Окрім виконавців головних партій — Ганни Дорош, Тетяни Голякової, Максима Чепика і Віктора Іщука, які продемонстрували не тільки блискучу техніку класичного танцю, але й неповторність творчої індивідуальності й обдарування, яскраво розкрилися як творчі особистості й виконавці інших партій: японська балерина Сіноба Такіта, яка навчалася у Київському хореографічному училищі й пов’язала свою творчість із київською балетною трупою (фея Бузку), Христина Балабан (фея Діамантів), виконавці казкових персонажів Катерина Кальченко (Червона Шапочка), Катерина Тарасова (Киця), Костянтин Пожарницький (Кіт), Олександр Шаповал (Вовк), Сергій Єгоров (принц Фортюне). Дуже виразний, міміко- пластичний образ гнівної та злобливої феї Карабос створив Олег Токар… Не можна не згадати і кордебалет, який танцював на одному подиху, в піднесеному і натхненному єднанні створюючи чудовий класичний антураж танцювальної казки. Кожна кордебалетна сцена неодмінно завершувалася гучними оплесками, захопленням публіки, враженої поетичною піднесеністю київських фей діамантів, щедрості, турботливості, сміливості, фрейлін, кавалерів…
СІМ ІЗ ДЕВ’ЯТИ
Хоча з дев’яти запланованих вистав ми показали на сцені театру «Карло Феліче» сім (бо і в Італії трапляються свої проблеми і несподіванки. Якраз на час наших гастролей проходив страйк працівників театру, які домагалися підвищення заробітної плати), гастролі балету Національної опери України у Генуї можна назвати дуже успішними для колективу. Ми продовжили свою чудову місію бути повпредами країни з чудовими культурними традиціями, високим рівнем академічних жанрів мистецтв, багатої талантами. А це зміцнює імідж нашої країни в Європі, сприяє нашій інтеграції у світовий культурний і духовний простір.
