Цьогоріч глядачі побачили вісім прем’єр, які були представлені на Великій та Камерній сценах. В афіші з’явилася вистава «Річард III» (українсько-грузинський арт-проект, режисер Автанділ Варсімашвілі), яка має закрити сезон. Постановки «Зірка, або Інтоксикація театром», «Безталанна», «Незрівнянна», «Санація» (спільно з Чеським центром культури з нагоди 80-річчя від Дня народження Вацлава Гавела), «Летючий Голландець», «Персона», «Мама сказала: «Ні!», які викликали полярні думки у критиків та публіки. Про те, що готує колектив для глядачів, після відпустки розповів «Дню» С. Мойсеєв, художній керівник Національного театру ім. І. Франка.
«АКТОРА ТАКОГО ПОТУЖНОГО МАСШТАБУ, ЯКИМ БУВ СТУПКА, НИНІ НЕМАЄ!»
— Станіславе Анатолійовичу, чим для вас особисто запам’ятався цей сезон?
— Ми поступово і наполегливо рухаємося в бік відкритого театру до суспільства та світу. Саме це для нашого колективу є дуже важливим. Репертуарна політика є показником і лакмусом, через який усе проявляється. Цьогоріч у нас відбулися прем’єри на різний глядацький смак. Але особливими, на мою думку, стали постановки, які пов’язані зі співпрацею з представниками інших країн, зокрема Грузії та Чехії. Це важить дуже багато для театру і нашого суспільства. Нагадаю, на Камерній сцені відбулася прем’єра «Санації», яку поставив чеський режисер Бржетіслав Рихлік за п’єсою Вацлава Гавела, якому цьогоріч минуло б 80. Ювілей видатного політичного діяча, правозахисника, дисидента, останнього президента Чехословаччини, першого президента Чехії, письменника, драматурга відзначається в різних країнах світу. Його внесок складно переоцінити, і я радий, що в репертуарі нашого театру з’явився твір Гавела. До речі, виставу «Санація» вже запрошено показати у Празі та Брно. Резонансною вийшла і прем’єра «Річард III». Цей шекспірівський твір на великій сцені поставив знаний грузинський режисер Автанділ Варсімашвілі. Такі приклади співпраці є надзвичайно важливими для національного театру, який повинен не лише ставити класику і твори українських акторів, а й активно займатися міжнародною діяльністю, представляючи наше мистецтво в різних країнах.
— 22 липня мине чотири роки, як відійшов у Вічність Богдан Ступка, а 27 серпня будуть ще дві знакові дати — 75-річчя з Дня народження майстра сцени та кінематографа і 160-річчя класика української літератури Івана Франка, чиє ім’я носить ваш театр. У ЗМІ з’явилася інформація про те, що ви готуєте до цих двох ювілеїв виставу під назвою «Крила». Що це буде, хто пише п’єсу, і хто гратиме головні ролі?
— Справді, уже буде чотири роки, як немає з нами Богдана Сильвестровича... Актора такого потужного масштабу, яким був Ступка, нині немає! Його смерть — велика втрата для всіх шанувальників театру та кіно.
Ми готуємося до ювілеїв Богдана Ступки та Івана Франка. Знаєте, спочатку, коли відійшов у Вічність Богдан Сильвестрович, то мали намір зробити меморіальну виставу під назвою «Крила» (з одного боку, це символічна назва для митця, а з іншого — Ступка дуже любив однойменний вірш Ліни Костенко і захоплено читав його на концертах: в YouTube і досі дуже популярний цей запис). Потім намагалися підійти креативніше до теми і поєднати в одній постановці двох видатних людей. Дія мала відбуватися в... Едемі, де зустрічаються Ступка і Франко. Над текстом працював Вадим Дишкант (театрознавець та автор «Дня». — Т. П.), звертаючись до листів і статей Івана Яковича та інтерв’ю Богдана Сильвестровича. Матеріалу виявилося дуже багато, і ми вирішили відкласти в часі цей проект, бо він викликав у нас чимало запитань та пропозицій. Тому вирішили до 75-річчя Б. Ступки акцентувати основну увагу на його постаті. Підготуємо меморіальний вечір, який також назвемо «Крила», бо ця тема залишається важливою в долі артиста. Сподіваюся, що в наступному сезоні, на початку жовтня, ми представимо цей ювілейний вечір.
— Чи правда, що головні ролі у виставі «Крила» мали грати Євген Нищук та Остап Ступка?
— Плани були, але зараз складно про цю постановку говорити, бо все ще незрозуміло. Нищук мав грати роль Франка, а позаяк нині ми вирішили влаштувати вечір-присвяту Ступці, то концепція змінилася. Окремої постаті Івана Яковича там не буде, і тому не знаю, чи виступить на сцені Євген Нищук. Але неодмінно у вечорі візьмуть участь і син Богдана Ступки — Остап, і його онук — Дмитро, і вони стануть коментаторами подій.
— Чи планується до Дня народження Богдана Ступки установити пам’ятник на його могилі, і коли буде відкритий музей чи меморіальна кімната популярного актора в Театрі ім. І. Франка?
— Наскільки я знаю, питання з установкою пам’ятника Богданові Ступці на Байковому кладовищі має бути вирішено постановою Верховної Ради в контексті щодо святкування 75-річчя з Дня народження актора. Проект пам’ятника у вигляді бронзового дуба створив скульптор Михайло Рева, але на якій стадії його реалізація — складно сказати, бо у членів сім’ї актора були певні критичні зауваження щодо цього меморіалу. А що ж до кімнати-музею, то планувалося взагалі створити Музей Театру ім. І. Франка, де буде особливе місце, сегмент експозиції, присвячений пам’яті Богдана Сильвестровича.
— Зараз відбуваються репетиції «Трьох товаришів» за Ремарком (режисер Юрій Одинокий), робота просувається повільно, бо одну з головних ролей гратиме Євген Нищук (чинний міністр культури і штатний актор-франківець, який поєднує чиновницьке крісло і творчу роботу), а які ще прем’єри плануєте на наступний сезон?
— Вистава «Три товариші» має з’явитися в нашому репертуарі до кінця календарного року. І питання не лише в завантаженості Нищука, а взагалі, якою бачить режисер Ю. Одинокий свою майбутню постановку. У «Трьох товаришах» у Є. Нищука буде партнер, і гадаю, що після відпустки репетиції підуть активніше.
ОСТАННЯ РЕЖИСЕРСЬКА РОБОТА СТАНІСЛАВА МОЙСЕЄВА — «ЗІРКА, АБО ІНТОКСИКАЦІЯ ТЕАТРОМ», ЯКУ МОЖНА НАЗВАТИ ВИСТАВОЮ-БЕНЕФІСОМ ПОЛІНИ ЛАЗОВОЇ. ВОНА ГРАЄ РОЛЬ ЛОРЕЙН БЕРІ, А ЇЇ ПАРТНЕР ОЛЕКСАНДР ЛОГІНОВ СТВОРИВ ОБРАЗ ДЖЕРАЛЬДА ВЕНТВОРТА / ФОТО ВАЛЕРІЇ ЛАНДАР
Зараз для Камерної сцени я розпочав попередні репетиції п’єси відомого сучасного німецькомовного автора Лукаса Берфуса «Алісина подорож до Швейцарії», і якщо все буде гаразд, то до Нового року запросимо глядачів на прем’єру. Планую до ювілею Івана Франка поставити п’єсу Тетяни Іващенко «Таїна буття», але наразі невідомо, хто в ній гратиме головну роль, хоча, беручи цей твір, розраховував саме на Євгена Нищука, попри те, що він дуже зайнятий через міністерські справи, — тож ця вистава і «Три товариші» можуть збігтися в часі. Режисер Петро Ільченко вже розпочав репетиції «Скупого» за Мольєром. А загалом зараз необхідна корекція плану на наступний сезон. Річ у тім, що через недостатнє фінансування ми маємо зменшити кількість прем’єр, бо подорожчали й комунальні платежі, але незважаючи на всі труднощі, театр буде працювати. Ми запросили до співпраці Григорія Гладія (Канада). Йдеться про те, щоб він поставив історичну драму «Христина — дівчина-король» за сценарієм Мішеля Марка Бушара (про екстравагантну короновану особистість, яка правила у Швеції в XVI ст.).
«ЗАКОН ДЛЯ ВСІХ ОДИН, І МИ ПОВИННІ ЙОГО ВИКОНУВАТИ»
— Верховна Рада ухвалила Закон про запровадження контрактної форми у сфері культури, і хоч до цього документа є багато запитань, але вже восени відбуватиметься його запровадження. Яким чином він вплине на життя Театру ім. І. Франка? Які зміни можуть чекати на трупу?
— До речі, Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» набув чинності 24 лютого 2016 року. Процедура буде у всіх театрах однаковою, бо закон для всіх один, і ми повинні його виконувати. Зміни у штаті можуть відбутися, але поки що це зарано коментувати, бо ще не підписано контрактів з франківцями — за Законом, контракти підписують усі працівники. Для акторського складу цей термін може становити від одного до трьох років — на розгляд дирекції та особисто генерального директора театру.
— Нині в Києві уже оголошено конкурси на заміщення посад керівників шести театрів. У вас це також відбуватиметься?
— Так. Коли наші контракти вичерпають свої терміни. Наприклад, у мене як художнього керівника контракт закінчується в жовтні 2017 року.
