Лірика й іронія, феєрія емоцій і граційна стриманість — настрої, що передають роботи художників із родини Ісупових, неймовірно різні. Картини і кераміка Володимира, Неллі та їхній синів — Сергія та Іллі, нині представлені у галереї «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська». Виставка «Арт-династія Ісупових» проходить у рамках культурного проекту «ART Families — Мистецькі родини», організованого «Софією Київською» та фундацією Light Art Foundation.
«Я ТАКИЙ СОБІ РОБІТНИК СВІТЛА»
Роботи Неллі Ісупової знають у багатьох країнах. Її майоліка дуже впізнавана і життєрадісна. Птахи, шляхетні панянки, диво-рослини або все це разом у якомусь химерному образі — вони веселі й веселкові, втілюють любов авторки до життя.
«Взагалі я весела людина. Позитивна. Такий собі робітник світла. Це означає, що я свою світлу енергію через творчість маю віддавати простору і людям, — говорить Неллі Ісупова. — Ідеї беру звідусіль. Із журналів мод, із казок, з якихось зустрічей, з інших цікавих керамічних робіт. Я багато подорожую — не скажу, що беру ідеї з цих поїздок, але вони можуть впливати на творчість. От недавно була в Іспанії й подумала, що треба зліпити інфанту з картини Веласкеса. Вже навіть зробила ескізи».
Колись Неллі мріяла розписувати тканини. Але в художньому училищі імені М.Б. Грекова, куди поступала, цьому не вчили, тож пішла на факультет кераміки. Там вчилася розписувати порцеляну — в чомусь це схоже з роботою по тканині, бо треба малювати по всьому тілу об’єкта. «У мене є улюблені керамічні роботи, дуже схожі на розписи тканини, печворку — вони наче створені з різних клаптиків», — розповідає художниця.
«У МОЇЙ ТЕХНІЦІ ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ ШВИДКО»
Малюнки Володимира Ісупова хочеться назвати трепетними. Завдяки авторській техніці кожна барва міниться десятками відтінків. Художнику подобається створювати серії робіт. «У моєму випадку треба працювати швидко. Я малюю спочатку тушшю, а потім аквареллю. А коли береш туш на перо, лише маленька зупинка — і виходить пляма. Тому треба малювати в темпі, й виходить багато малюнків. Коли працюю, розкладаю їх. Щось одразу відбраковую, а щось розфарбовую аквареллю, — пояснює Володимир Ісупов. — Потім мну роботи, після — прогладжую праскою або тримаю під пресом, а потім знову домальовую аквареллю. Так і створюю мої малюночки».
Завдяки тому, що папір мнеться, на роботах утворюються впадини та опуклості. «І та сама фарба при тому самому освітленні дає не один відтінок, а декілька. Скажімо, рожевий у тіні стає темно-червоним, на світлі — блідо-рожевим. Виходить таке багатство, особливо якщо освітлювати роботи збоку», — додає Володимир.
Пляжні сценки, натюрморти — все, що малює художник, просякнуте вітальністю, рухом. Більшість робіт, представлених на виставці у «Хлібні», створені не дуже давно, але є й датовані 1960-ми і 1970-ми роками. Серія, зроблена цього року, — «Чорноморці». Володимир розповідає історію її появи: «П’ять років учився в Одесі, а моряків жодного разу не малював. І тут одна музикантка сказала, що хотіла б провести концерт із творами одного французького композитора, де присутня тема моря. Питала, чи не міг би я намалювати моряка чи щось таке. Спочатку малював, а потім ідея зірвалася. Раптом подумав: я ж п’ять років жив у Одесі й жодного разу не малював моряків. Вирішив намалювати. Захопився. Вийшло те, що бачите».
«МИ АБСОЛЮТНО НЕ СХОЖІ МІЖ СОБОЮ»
Картини Іллі Ісупова є іронічні — як-от «Шаурма», а є й філософські — як «Молитва». «Чи хотілося колись стати кимось, окрім художника? Певно, так. Працював на різних роботах, у чому тільки себе не пробував, — ділиться Ілля. — Просто не завжди вдячна ситуація, коли народжуєшся в одному середовищі й у ньому потім крутишся. Нам із братом пощастило в тому сенсі, що на нас ніхто не тиснув. Усе відбулося само собою. Не можна сказати, що батьки впливали на нас із Сергієм саме творчістю — вони впливали смаками, наприклад. А такого, щоб «малюй так і так», не було».
Це не перша родинна виставка Ісупових, але попередня була доволі давно. «У нашій родині всі потужні й самодостатні, кожен має власне світосприйняття. Жодного впливу одне на одного у нас немає, що дуже добре, — розмірковує Неллі Ісупова. — Ми абсолютно не схожі між собою, кожен творить так, як бачить світ».
Виставка «Арт-династія Ісупових» триває у галереї «Хлібня», що на території «Софії Київської», до 4 грудня.
