«Якщо ти скажеш мені, за що ти любиш жінку, я скажу тобі, що ти її не любиш», навчає французька мудрість. Український досвід останніх років доводить: «Якщо ти питаєш, нащо нам «Французька весна», ти просто не любиш життя»! Колись декількох київських режисерів запросили до Французького культурного центру, їхні закордоні колеги попитали, що було б цікавим для киян. Я, мабуть, був не єдиним, хто агітував за вуличні дійства та камерні вистави. Справді, у нас зачах єдиний вуличний театр, а під дійствами розуміють простенькі концерти зі швидкісним поїданням вареників.
Протягом восьми років у програму Фестивалю «Київ — Травневий» ми обов’язково запрошували якийсь вуличний театр. Пам’ятаю успіх Італійського театру «Мовчання». Артисти, загримовані в мармурові фігури, швидко пересувалися в натовпі й зупинялися в мізансценах, які чи то обігрували ситуацію, чи то нагадували відому скульптуру. Раптом вони вибігли на верхню площадку біля мерії й завмерли у мармуровій групі, що нагадувала Лаокоона з дітьми, що долає змія.
І як же вони здогадалися про вічне бажання господарів будинку щось долати або придушувати!.. Незрівнянно потужними виявилися майданні видива французів у програмах різних років: лазерне шоу «Скерцо» на фасаді консерваторії, «Під кінець Одиссеї» на Хрещатику, «Вогняна інсталяція» та «Площа янголів» на Софійській площі, «Ловець місяця» біля арки Дружби народів, «Дивацтва на воді» в Гідропарку, про які свого часу інформувала наша газета.
У цьогорічній мистецькій програмі «Французької весни в Україні» тільки в Києві з 2 по 30 квітня — 51 захід для поціновувачів французької літератури, музики, кіно. 5 квітня сучасний цирк представлятиме компанія «Les Krilati» виставою «Коріння» у приміщенні ТЮГу на Липках. 15 квітня ми зможемо побачити театр жесту компанії «Dos a deux» у виставі «На межі безумства» у нашому Молодому театрі. А виставою закриття стане «Концерт вогню» компанії «Ударні десантники» на Співочому полі 28 квітня (о 21.00).
Про ці події можна було б написати добрі заохочуючі до відвідування слова після перегляду наданих організаторами відео і друкованих матеріалів. Але шукати неповторну сутність нації можна не тільки в мистецьких висловлюваннях. Може, цікаво буде подати згадку про її вияви у минувшині:
«...На світанку парижанам, які вийшли на вулиці, постала надзвичайна картина: столиця була буквально затоплена морем квітів. Прикрашені квітами будинки, палаци, площі виблискували під променями сонця: це вночі за 20 льє в окружності з багатьох сіл спеціальні загони звезли троянди та інші квіти і прикрасили паризькі вулиці. А коли задзвонили дзвони всіх соборів, барабани по всіх кварталах пробили збір і народ рушив до місць збору, то всі вулиці Парижа перетворилися на живі квіткові річки: кожен громадянин ніс у руках букети квітів.
О 8 годині ранку пролунав гуркіт гармат — сигнал до початку. Громадяни, які зібралися в 48 секціях, вишикувалися в 48 кортежів і одночасно рушили з усіх площ і вулиць Парижа до Тюільрійського саду, де повинен був відбутися пролог свята. У саду народ був зустрінутий 27 комісарами і 50 якобінцями, яким Конвент доручив організацію свята. Тут народу роздавали квіти і текст «Марсельєзи» для виконання гімну у фіналі свята.
Посеред саду була споруджена (за ескізом Давида) величезна статуя Мудрості, яку до потрібного моменту приховували під чорними покривалами.
Оркестр зайняв правий амфітеатр, на лівому розмістився зведений жіночий хор, одягнений у білі сукні, прикрашений вінками і стрічками трьох кольорів. Усюди майоріли написи, на думку очевидця, «втішні для народу, грізні для деспотів».
О 12 годині на балконі палацу з’явився весь Конвент. Робесп’єр сказав коротку промову, на яку народ відповів співом революційного гімну. Потім Робесп’єр, підійшовши до символічного монумента, підпалив чорні покривала; згорівши; вони відкрили народу величну статую Мудрості.
Гримів оркестр, співав хор...»
І справді, велич мудрості виявили французи після Другої світової війни, проголосивши «Культура передує економіці»! І не треба заздрити тому, що Франція сьогодні посідає поважне місце серед найбагатших країн у світі. Заздрити просто некультурно — а треба просто трошки прислухатися до мудрості кращих.
І ще один весняний епізод в історії Франції справив на мене величезне враження. За кілька днів до визволення Парижа армією генерала де Голля в усіх крамничках міста зникли веселі та яскраві тканини, які ніхто не купував під час окупації. А коли визволителі ввійшли до столиці Франції, їх зустрічали з квітами у святкових сукнях радісні і стильні жінки.
Тож вдягайте яскраве, веселе та стильне!.. Гайда зустрічати весну! Нашу весну! Французьку весну! Весну людства!
