У документальном фільмі «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері» режисер Віталій Загоруйко порушив одну з найменш досліджених в історії визвольних змагань українців ХХ століття тему — діяльність СБ ОУН. Жодної кінохроніки в його розпорядженні не було, бо ж їх узагалі не існує, навіть фото з повстанського життя на сьогодні — це велика рідкість, адже з міркувань конспірації фотографувати щось суворо заборонялося. Однак, залучивши спеціалістів із Центру досліджень визвольного руху, Галузевого державного архіву СБУ та спираючись на спогади колишніх членів ОУН, автор неупереджено висвітлив (реконструював) надзвичайно складну сторінку історії організації. Без дискусій, звісно, не обійдеться: діяльність СБ ОУН була жорсткою. Проте такі дії виправдані з огляду на становище, в якому перебувала Україна в ті часи: бездержавність та тотальна війна. Щоб «оживити» суху архівну інформацію (яку взято в основному з радянських звітів-донесень), режисер досить вдало використав прийоми ігрового кіно, й фільм набув потужного емоційного звучання.
Прослідковано постання СБ ОУН та її перші кроки: розбудова структур, добір кадрів, вироблення власної методології. Розуміємо, які нерівні сили вона мала супроти тодішнього НКВС (НК, МДБ, КДБ): в арсеналі вишколеного ворога були й величезні фінанси та влада, й доста вже відпрацьованих прийомів «праці» з людьми, зокрема вербування й перевербування — з усім різноманіттям тиску та підкупу, залучення до пекельних справ стукацтва безпритульних дітей, а ще — оті переодягнені «під месників» загони, що відзначалися жорстокістю й підступністю, тощо. І всеохоплюючий закон «поділяй та владарюй»: українців усіляко розсварювали, провокували поборювати й знищувати одне одного...
Iдея стрічки з’явилася ще 2007 року, коли до Львова приїхав донецький режисер Загоруйко. Та спочатку директор Львівського музею «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий поставився до неї з недовірою, але коли режисер уточнив, що хоче робити фільм саме про непрості будні повстанців, підтримав задум. Разом вони працювали над сценарієм, проте зняти стрічку змогли тільки 2011-го. Історик Руслан Забілий виступив і консультантом стрічки.
Прем’єрний показ стрічки відбувся в Києві, в Будинку кіно. Це перша на сьогодні документальна стрічка (але, кажуть її творці, не остання) про діяльність найбільш засекреченого відділу Організації українських націоналістів. Треба сказати, що інтерес до таких творів надзвичайно великий: синя зала Будинку кіно ледве змогла вмістити всіх бажаючих подивитися фільм.
Перед переглядом фільму голова КУНу Степан Брацюнь зазначив: «ОУН та УПА мали свою службу безпеки. Це свідчить про те, що вони були не стихійними, а організованими структурами, й саме завдяки СБ змогли так довго (до 1956 року) чинити опір окупантам, воюючи на два фронти». На презентації картини також виступили режисер Віталій Загоруйко та історик Руслан Забілий.
