На рахунку спільноти дизайнерів «Страйк Плаката» — десятки вражаючих робіт; найзнаменитіша — «Я — крапля в океані, який змінить Україну»: крапля, що падає в синьо-жовтий океан, стала таким же символом протесту, як барикада або палаюча шина. З одного цього плаката виріс окремий успішний проект з власною інтернет-платформою www.kraplya.com.
Після перемоги революції «Страйк Плакат» зберігає активність вже в межах кампанії опору російській окупації Криму. У «Дні» 31 січня виходила стаття про спільноту. Тепер же з’явилася можливість поставити запитання художникам безпосередньо.
«УСЕ ПОЧАЛОСЯ З КІЛЬКОХ ДЕСЯТКІВ РОБІТ, ЗРОБЛЕНИХ ПЕРШОЇ НОЧІ»
— Коли і за яких обставин народився «Страйк Плакат»? Що було спонукальним мотивом?
— Для багатьох, і нас зокрема, побиття на Майдані мирних людей 30 листопада стало миттю, коли ми відчули — якого біса, що відбувається, що вони коять? Люди вийшли висловити свою думку щодо дивного рішення Президента відвернутися від Європи, а їм за це порозбивали голови. Сидіти і просто читати про це на сторінках соцмереж було абсолютно неможливо, хотілося щось робити, якось боротися зі свавіллям. Ми зібралися невеликою групою творчих людей — обговорити, чим можемо допомогти за такої ситуації. Все почалося з кількох десятків робіт, які були зроблені першої ночі і вмить розійшлися Мережею та під час першого Віче (1 грудня 2013 р. — ДД).
— Ви — певна група з чіткою структурою і центром ухвалення рішень чи відкрите співтовариство, куди кожен приносить свої ідеї, чи широкий артистичний рух?
— Напевно, ми між відкритим співтовариством і нічим. Звучить дивно, але так воно і є — немає структури, немає плану, немає політичних амбіцій. «Страйк Плакат» — це сторіночка в соціальних мережах, куди можна присилати свої роботи на актуальну тему або викачувати готові роботи і друкувати їх. Жодних авторських прав і дозволів, все у відкритому доступі.
— Тобто кожен сам за себе? Яку роботу вивісити в доступ — індивідуальне рішення, чи таки існує якийсь колективний відбір?
— Швидше, кожен за себе. Ми збиралися всього кілька разів, та й то, мабуть, щоб обговорити і зрозуміти, що відбувається, ніж придумувати конкретні ідеї. Потім зрозуміли, що це — витрата часу, не потрібно базікати — треба сідати і робити. Один із основних критеріїв — якість. Прагнемо, щоб на «Страйк Плакаті» виходили роботи високого рівня. Демотиватори і треш-картинки, щоб пореготати, — це не про нас. Напевно, вже варто задатися питанням конкретної редакторської політики, бо хтось тяжіє до перетворення спільноти на місце популярних тем, статей і мемів (мем — одиниця культурної інформації, будь-яка популярна ідея, текст, посилання, картинка, що передається користувачами одне одному через Мережу. — ДД), а хтось вважає важливим зберігати унікальний страйкплакатівський формат, завдяки якому наше співтовариство і стало відомим.
«КЛАСИЧНИЙ ПЛАКАТ ВИМЕР, І В ЦЬОМУ НЕМАЄ НІЧОГО ПОГАНОГО»
— Як ви могли б оцінити візуальний і, ширше, культурний супровід Євромайдану?
— Видатний. Дуже багато всього цікавого: розписані каски, потужний перформанс, коли біля Генпрокуратури люди лежали на землі, й хабарникам доводилося через них переступати. Сильна ідея з дзеркалами, які приставили до «Беркуту» з написом «Невже це я?». Екстреміст на піаніно («Піаноекстреміст» — спільнота музикантів, які грали на піаніно перед кордонами міліції і на барикадах. — ДД). «Мистецький барбакан» (виставковий стенд з творами сучасних художників на Хрещатику перед мерією. — ДД).
— Який в цілому стан графічного, плакатного мистецтва в Україні, за вашими спостереженнями? Як вплинула на ситуацію у вашому жанрі нинішня криза?
— Класичний плакат спокійнісінько вимер, і в цьому немає нічого поганого. Просто сьогодні він нікому не потрібен, про події люди дізнаються з інших джерел, плакати втратили цікавих замовників і талановитих виконавців. Для когось це — хобі, не більше. А зараз, у момент кризи, плакат виявився потрібним інструментом для вираження великою кількістю людей своїх позицій і поглядів. Зі сцени промовляють не всі, а взяти в руки простий і лаконічний плакат, що відтворює ваші емоції, може кожен. Попит на плакат виник з початком революції і так само різко спаде після остаточної перемоги.
— У зв’язку з цим — якщо ви пам’ятаєте помаранчеву революцію — які головні відмінності візуальної складової тодішніх подій і сьогоднішніх?
— Помаранчева революція була дуже брендована конкретною політичною силою, нав’язаним кольором і знаком. Вона була в цьому гранично примітивна і нецікава, як уся українська політична реклама. Таке відчуття, до речі, що політкампаніями у нас займаються тисячі Остапів Бендерів, яких хтось образив, і вони тепер змушують нас усіх дивитися на величезні морди на бордах і примітивні гасла. Сьогодні ж народ створив сам для себе ті знаки й образи, які йому близькі, зрозумілі, цікаві. І цим нинішня революція унікальна і прекрасна.
— Скажіть, які взагалі компоненти вдалого плаката? Адже й до вашої ініціативи на Майдані було багато плакатів і листівок, але саме ваші роботи стали свого роду обличчям візуального опору.
— Нам самим тут у «Страйк Плакаті» народна непрофесійна творчість Майдану подобається, звісно, більше, ніж те, що робимо ми. Вона прекрасна своєю відвертістю, легкою наївністю, повна енергії і прагнення виразити все й одразу. Але візуально формулювати свої думки і перетворювати їх на лаконічні образи людям без практики непросто. І, можливо, тому наші роботи і привертають більше уваги — все ж у «Страйк Плакаті» є багато дизайнерів і креативників із величезним досвідом і міжнародними нагородами.
— Ще одне професійне запитання: як на хорошому плакаті повинні співвідноситися текст і зображення? Хто з них, умовно кажучи, головний?
— Немає однозначної відповіді, в різних ситуаціях головним героєм може бути будь-хто з них. Є хороший діалог:
«— Одне зображення варте тисячі слів.
— Так? Тоді змалюй те, що ти тільки-но сказав».
— На які традиції плаката і графічного мистецтва в цілому ви спираєтеся?
— «Страйк Плакат» унікальний своїм процесом — дуже важливо працювати швидко, відтворювати теперішній момент. Ситуація міняється настільки нестримно, що намальоване вранці вже не актуальне увечері. Звалили Леніна — і люди обговорюють і переживають цей момент просто зараз, їм потрібен матеріал для вираження своїх емоцій, і наше завдання їм його дати. У таких умовах складно на щось спиратися.
«НІКОГО ВЛАДА НЕ БОЇТЬСЯ ТАК СИЛЬНО, ЯК ЛЮДЕЙ, ОБ’ЄДНАНИХ КОНКРЕТНОЮ МЕТОЮ»
— Найбільш відомий ваш плакат, що породив безліч варіацій, — «Я — крапля в океані, який змінить Україну». Як вам спала на думку ця ідея? Чи стала для вас несподіванкою настільки широка популярність цього образу?
— Спочатку, як і багато хто, ми відчули на собі те відчуття безпорадності, коли ти бачиш беззаконня, що твориться владою, і задаєшся питанням: «Та що я можу зробити, я ж не герой, не боєць, не революціонер, врешті-решт», але потім бачиш, як виходять тисячі таких же, як ти, «небійців», і перетворюються на потужну стихію. Прості люди, як ти, починають щось робити, щось міняти, кудись іти, і ти теж приєднуєшся до цієї течії. Якоїсь миті розумієш: у тому, щоб бути крапелькою, немає слабкості, навіть навпаки, починаєш пишатися цим. Так, я не сильний, не сміливий, не супергерой, я лише маленька крапля, але свій внесок зробити у боротьбу зі свавіллям можу й хочу. Це важливо. Ось він я, без зброї, без сили, стою тут і маю право вимагати від влади служити народові. Нікого влада не боїться так сильно, як людей, об’єднаних конкретною метою. Якщо «Страйк Плакат» — це максимально швидка реакція на ситуацію, то «Крапля» — стратегічний проект з глибшим сенсом. Окрема група людей взялася за його постійний розвиток, тому він помітніший і цілісніший за інші ідеї.
— Чи перепадало комусь зі «Страйк Плаката» від влади за вашу творчість?
— Ні. Але нашим знайомим перепадало просто так, ні за що, їх били, судили і шили липові справи.
— Як змінилася ваша діяльність після перемоги революції?
— Трохи розслабилися, все ж тримати так довго активний темп складно. Хочеться видихнути, зібратися з думками і концентруватися на більш стратегічних повідомленнях. Ми вже почали потихеньку думати, як перетворити «Краплю» на постійний соціальний проект, зберігши принцип, що люди збираються разом і роблять спільно важливу справу, не чекають ні від кого допомоги або підказок. Є навіть напрацювання в цьому напрямі, але все це буде актуальним, коли почнеться мирний час.
— Що б ви могли побажати своїм колегам-дизайнерам, які ще не залучені до руху?
— Спробувати створювати щось не лише задля грошей. Сходити на Майдан, постояти біля бочки, поговорити з незнайомими людьми, з якими немає і не буде можливості зустрітися за інших обставин. Це все шалено надихає.
Ілюстрації з сайта інтернет-платформи www.kraplya.com
