Цього року головною темою форуму стали Африка та постколоніалізм. Нинішній фестиваль стане останнім для його керівників Ортанса Аршамбо і Венсана Бодріє, які поступаються місцем нинішньому художньому керівникові паризького «Одеону» Олів’є Пі.
Авіньйонський театральний огляд відкрився виставою-перформансом колективу Group F, присвяченою «інавгурації» нового фестивального майданчика під назвою «Фабрика», повідомляє gazeta.ru. Цей комплекс — втілення в життя мрії керівників фестивалю Ортанса Аршамбо і Венсана Бодріє, яку вони вели до здійснення цілих десять років. Авіньйонський фестиваль бачить себе не театральним супермаркетом, що пропонує готові до вживання сценічні розваги, а — відповідно до заповідей засновника фестивалю Жана Вілара — місцем постійного пошуку й дослідження. Для цього Аршамбо і Бодріє потрібне було приміщення, яке служило б резиденцією й репетиційним залом для артистів, режисерів і хореографів. І саме отримання нового будинку — поки головна подія Авіньйона-2013.
Марія Годлевська збудувала квадратну будівлю, що повторює за розмірами знаменитий двір Папського палацу. Основою програми є вистави режисерів і хореографів з Конго, Буркіна-Фасо, Кот д’Івуару. Один з найтитулованіших представників сучасного польського театру Кшиштоф Варліковський представить виставу «Варшавське кабаре». В афіші заявлені: бельгійський класик перформансу Ян Фабр, французький хореограф і танцівник Жером Бель (торік його вистава «Disabled theater» швейцарського театру «Хора» став подією фестивалю), і Кеті Мітчелл — її віртуозну постановку «Крістіна» за «Фрекен Жулі» Августа Стріндберга публіка могла бачити на фестивалі NET минулого сезону. На Мітчелл цього року варто звернути особливу увагу — вона представить свою недавню прем’єру «Подорож через ніч» театру «Шаушпіль Кельн» за твором знаменитої австрійської поетеси Фредеріки Майрьокер. Останні десять років Мітчелл почала активно використовувати в своїх виставах мультимедіа й монтаж, а як літературну основу — прозу, де використано прийом «потоку свідомості». Цього режисера нечасто показують і німецькі театри, де вона ставить останніми роками: її спектаклі дуже складні технічно, й грати їх часто дуже дорого. Після «Подорожі» вона обіцяє закінчити свої експерименти з відео, тож Авіньйон — 2013 — можливо, останній шанс побачити її роботи такого роду.
Цього року фестиваль знову запровадив формат «показу одного дня» — тобто побачити ту чи іншу виставу можна буде лише один раз.
До цієї програми керівники фестивалю включили імена режисерів і хореографів з числа класиків європейського театру, чиї імена європейський глядач знає напам’ять — наприклад, швейцарця Крістофа Марталера й бельгійського хореографа Анну Терезу Кеєрсмакер. Окрім вистав у програмі Авіньйона виставки, дискусії й цікава кінопрограма. Варто звернути увагу на фільм Пітера Брука «Tell me lies» 1968 року, який відтоді не демонструвався на широкому екрані, та на документальне кіно «Гамлет у Палестині» про показ вистави головного режисера Берлінської «Шаубюне» Томаса Остермайера в таборі для біженців. У цій же додатковій програмі відвели місце улюбленці Авіньйонського, фестивалю французькій художниці й перформансисту Софі Каль: тут покажуть її фільм «No sex last night», а також знятий про неї «Sophie Calle, sans titre». Уже за межами фестивального майданчика, в одному з готелів міста, можна буде побачити її авторську інсталяцію «Кімната 20».
Вінчатиме фестиваль вистава режисера-публіциста Міло Рау.
