Про події минулого року, що запам’яталися і про те, якою музикою буде наповнений сезон 145-й, ювілейний, «Дню» розповідає генеральний директор філармонії Дмитро Іванович ОСТАПЕНКО:
— Сезон був насиченим — як за програмами, так і за рівнем виконавців. Якщо говорити про знакові проекти, передусім, це оперно-симфонічний цикл «Велич опери», який провів диригент Микола Дядюра із Симфонічним оркестром філармонії в творчій співпраці зі співаками Національної опери. Знаєте, був час, коли на нашій сцені виступали легендарні Гмиря, Солов’яненко, Огнєвой, Кондратюк, але в останні роки вокальна музика відійшла на другий план. Нині ми вирішили відродити цю прекрасну традицію, щоб вокальна культура була гідно представлена на рівні з інструментальною, оркестровою музикою. Проект «Велич опери» включив твори Гуно, Пучіні, Бізе, Вагнера, чиї ювілеї відзначалися цього року. Кожний концерт мав свою назву, останній, присвячений Верді, називався «Тріумф опери», і ми для себе визначили, що це був свого роду тріумф сезону.
Інший цикл, який викликав великий інтерес публіки, — «Усі симфонії Франца Шуберта» Романа Кофмана. Нам дуже приємно, що Романа Ісаакович протягом останніх п’яти років очолював Боннський оркестр ім. Бетховена, але не поривав зв’язку з нами і продовжував керувати своїм оркестром, як це не було б організаційно складно. Ми зберегли і рівень оркестру, і ставлення до цього колективу з боку поціновувачів камерної музики. Тепер Роман Кофман завершив свій контракт у Бонні, і в новому сезоні пропонує цикл «Великі імена».
Подією назву також I Міжнародний конкурс гітаристів у рамках IV Міжнародного фестивалю гітарної музики. Цей проект — наша ініціатива, ми реалізовуємо його разом із Фондом сприяння розвитку мистецтва та Італійським інститутом культури за участю Джаз-клубу (офіційного представника корпорації «Ямаха» в Україні). У наступному фестивалі гітарної музики візьмуть участь лауреати цього конкурсу Марко Топчій (I премія, Харків) і Кшиштоф Мейзінгер (II премія, Польща).
Святом стало виконання Четвертої симфонії Малера, яка прозвучала як заключний акорд днів Європи в Україні. У проекті брали участь Італійський інститут культури в Україні, який запросив солістів і профінансував захід, і Австрійський культурний форум, який забезпечив партитуру, нотний матеріал і право виконання. Така форма співробітництва із зарубіжними представництвами в Україні входить у нашу практику: ми співпрацюємо з Польським інститутом культури, з Французьким культурним центром, із німецьким Гете-інститутом, з посольствами Норвегії, Фінляндії, Іспанії й іншими.
Краща музика сучасних українських композиторів звучала на фестивалях «Київ Музік Фест», «Прем’єри сезону», на творчих вечорах Станковича, Скорика, Сильвестрова.
— Чим порадує слухачів ювілейний сезон?
— Любителів музики чекає багато цікавих, яскравих зустрічей. Двері філармонії відкриються 16 вересня, це буде концерт Наталі Гутман. На філармонічній сцені виступлять диригенти Віктор Третьяков і Геннадій Рождєственський, Державний струнний квартет ім. Глинки, на травень заплановано авторський вечір Гії Канчелі за його участю, а виконавцями будуть Гідон Кремер і Київський камерний оркестр під управлінням Романа Кофмана.
Плануємо провести вечір Віталія Губаренка, показати в концертному варіанті його оперу «Вій». А 2009 року, коли відзначатиметься 200-річчя Миколи Гоголя, присвятимо йому окремий концерт.
«Несучі конструкції» сезону — наші традиційні абонементи, й усі вони будуть представлені: скрипкова, фортепіанна, симфонічна музика та гітара. Так, у симфонічному абонементі прозвучать концерт № 23 Моцарта, симфонії Берліоза «Гарольд в Італії» та «Фантастична», концерт «Аве Марія» Караманова, Шоста симфонія Чайковського й інші відомі твори.
Відбудеться конкурс вокалістів ім. Бориса Гмирі та конкурс пам’яті Володимира Горовіца, буде продовжено цикл «Золоті сторінки італійської музики» спільно з Італійським інститутом культури.
У давні часи в концертних залах і на вулицях Києва проходив всесоюзний фестиваль «Київська весна», і ми хочемо його відродити. Вже запрошено професійних виконавців високого академічного рівня з різних країн. У Києві вже має своєрідну прописку фестиваль «Французька весна», а ми проведемо в травні 2009 року Міжнародний музичний фестиваль «Київська весна», коли розквітнуть каштани, і душі розкриються назустріч музиці.
Найважливіша частина нашої роботи — Літературно-музичний абонемент у загальноосвітніх школах, єдиний в Україні в такому масштабі. Ми виїжджаємо в школи, і за рік даємо близько 900 концертів для дітей різного віку. Особливо необхідно це тим школярам, які не мають можливості відвідати філармонію через фінансові причини, через нерозуміння батьків. Ми самі йдемо до дітей з розповідями, поезією, музикою. На жаль, у нас немає належної підтримки з боку міської влади, яка могла б нам замовляти та фінансувати такі програми. Адже це найголовніше завдання — виховання культури молодого покоління.
— Розкажіть про гастрольну діяльність філармонічних колективів.
— Сьогодні вона практично відсутня, і це велика проблема. Дуже мало поїздок Україною через те, що немає фінансової підтримки. А наші артисти з величезним задоволенням зустрічаються з публікою в обласних центрах, і ми знаємо, що там людям такі концерти вельми необхідні. Коли їздили виступати до Тернополя, Кіровограду, Черкас, Полтави, слухачі, образно висловлюючись, на люстрах сиділи. Хоч наші виконавці помалу щось роблять: Київський камерний оркестр нещодавно брав участь у фестивалі у Львові, Андрій Остапенко був із сольними концертами в Тернополі, Івано-Франківську, Чернівцях, виступають із гастролями Київський квартет саксофоніст, квартет баяністів ім. Різоля, тобто ті колективи, які є мобільними та доступними для обласних філармоній.
Ми проводимо зарубіжні гастролі. Наш Симфонічний оркестр виступав в Японії, Франції, Швейцарії. Цікаво, що коли вони збиралися до Берну, імпресаріо боявся брати українську музику. Але ми все ж повезли туди — в одній програмі з Чайковським — симфонію Ревуцького. І коли виконали, стримана швейцарська публіка сприйняла це чудово. Тут проблема не в якості і значущості нашої національної музики, а в тому бар’єрі, який не можуть подолати імпресаріо — вони хочуть подати те, що вже відомо. Але коли зарубіжним слухачам розкриваєш нашу душу, нашу музику, вони це сприймають дуже добре.
— Філармонія була та залишається для киян територією музичного тяжіння...
— Так, і в нас є свої постійні слухачі, причому, я помічаю, що в порівнянні з попередніми роками, сьогодні на концерти приходить більше молоді. А, наприклад, на гітарний фестиваль приїздять люди з Харкова, Львова, Одеси, Донецька. Упевнений, що і на черговому, п’ятому фестивалі в грудні цього року, в нас будуть слухачі майже зі всієї України.
Дуже хотілося б, щоб наші музичні критики професіонально оцінювали те, що відбувається на концертах. Повертаючись із закордонних гастролей, ми привозимо із собою безліч газетних публікацій. Там, наступного дня після концерту відразу з’являються рецензії в ранкових газетах. У нас, на жаль, такий підхід майже відсутній. Необов’язково багато писати, але слід тримати нас у полі зору, щоб ми могли орієнтуватися на громадську думку. Критика в нашій професії — обов’язкова складова.
