У Київському ТЮГу на малій сцені відбулася прем’єра вистави за казкою М. Лукадо (постановка, музика й вірші Олени Несміян).
«Ти особливий» — вистава, розрахована на глядачів 3- 6 років, але матеріал режисер підібрала достатньо серйозний і повчальний. Тут порушується проблема набагато болючіша й вагоміша, ніж у «Трьох поросятах» і «Курочці Рябій». В одному чарівному місті живе добрий Майстер (цю роль виконує Максим Михайличенко), який зробив різнокольорових чоловічків. Вони всі дуже чуйні й уважні один до одного. Але з появою злого Кляузи (вельми цікава робота Костянтина Попудренка) до їхніх сердець вповзає заздрість, злоба, навіть жорстокість. Тут-таки знаходиться ватажок цієї зграї (інакше цю компанію й не назвеш) та ізгої. Чоловічки починають знущатися зі слабкого й незграбного Панчинелло й підносити себе як «най-, най-». Вони б’ються за нагороди (зірки), штовхаючись і галасуючи, й кожний хоче собі якомога більше. А неугодним члени зграї роздають чорні плями (клеймо!), які радо чіпляють їм на груди. Барвисте місто й добрі чоловічки в різнокольорових костюмах (сценографія та костюми Олега Татаринова) перетворюються на пекельних створінь. І це містечко зі своєю «моделлю суспільства» й мікрокліматом мені щось нагадало...
Під час сцени бійки чоловічків за зірки чую позаду зітхання одного тата: «Верховну б Раду на цю виставу, нехай подивилися б на себе зі сторони. Якби їм у дитинстві показали цю виставу, може, вони б виросли нормальними».
У виставі багато пісень, і вони несуть важливе смислове навантаження. Тексти загострені до межі (в дусі «як би ми один одного впізнавали, якби не ознаки на грудях?»). Аранжував пісні Артур Гребенщиков, і разом з мелодіями й віршами Олени Несміян вийшов дуже яскравий музичний матеріал для вистави. Приємно те, що актори, котрі грають дітей, не зображали нетямущих малюків, не сюсюкали й не шепелявили — вони працювали, як то кажуть, «по-дорослому» й дуже щиро. У кожному моменті вистави явно було відчутно, що режисер зуміла захопити всю свою команду, тому що всі учасники існували на сцені в єдиному ключі. Чудово те, що за наявності серйозного смислового навантаження режисер зробила виставу і барвистою, й ігровою, й легкою для сприйняття маленьких дітей, а це, погодьтеся, дуже важливо. Часто режисери та актори в дитячих виставах захоплюються надмірним філософствуванням, якого діти абсолютно не зрозуміють. А в казці «Ти особливий», коли персонаж на ім’я Лусія (Олена Гончарова) промовляє ключову фразу: «До мене не липнуть ярлики, бо я не граю в цю гру», — діти в залі здивовано погоджуються: дійсно, адже все дуже просто. І Майстер пояснює важливу думку дохідливо: «Головна зірочка в кожного — це його серце!»
Олена Несміян зізналася після вистави: «Усі працювали над виставою дружно й з величезною цікавістю, початковий матеріал «обростав» буквально на очах корисними думками й знахідками, а я орієнтувалася на свою маленьку дочку, на ній перевіряла дитячу реакцію на всі наші вигадки (можна сказати, що вона була нашим експертом). Та й знайшла я цю чудову казку завдяки дочці, читала вголос їй різні книжки, й одного разу натрапила на казку «Ти особливий». Узагалі, я б і далі хотіла працювати дитячим режисером, мені це подобається й приносить колосальне задоволення».
Задоволення від вистави отримали й глядачі.
