«Душею», ідейним натхненником і художнім керівником фестивалю є наш співвітчизник — прекрасний скрипаль, лауреат декількох престижних міжнародних конкурсів Дмитро Ткаченко. Адміністративна робота і копітка праця, пов’язана з організацією фесту, не заважають музикантові радувати шанувальників свого таланту активною концертною діяльністю. Крім гастролей у всьому світі від Японії і Європи до США, де скрипаль без втоми пропагує українську музику і здійснює прем’єри творів українських авторів, тільки в рамках третього фестивалю Дмитро Ткаченко традиційно взяв безпосередню участь у декількох концертних програмах. Дмитро дістав прекрасну освіту: закінчив спеціальну музичну школу ім. Лисенка і НМАУ (педагоги — Богодар Которович і Ярослава Рівняк), потім був запрошений до класу Іфра Німана до Гілдхоллської музичної академії (Лондон). Зараз стажується з Давидом Такено та Кріштофом Сметаною. В Україні Дмитро Ткаченко виступав у найпрестижніших концертних залах і з більшістю найвідоміших оркестрів, зокрема — з Національним симфонічним оркестром і Симфонічним оркестром Національної філармонії України.
Головним завданням фестивалю його організатори називають популяризацію і підтримку українських композиторів і їхньої творчості не лише на Батьківщині, але й за кордоном. А взаємовигідна і цікава для всіх його учасників музична співпраця допомагає знайти точки зіткнення і те, в чому вони неповторно самобутні. Фестиваль відкрився Концертом для фортепіано з оркестром № 1 ре-мінор op. 15 Йоганнеса Брамса. Його виконала Валерія Кучеренко в супроводі Національного симфонічного оркестру України (диригент Віктор Плоскіна). Також прозвучали «Картинки з виставки» М. Мусоргського для симфонічного оркестру в оркестровці С. Горчакова. Потім прозвучали твори Моцарта, Скорика, Берга і Бріттена. У концерті брали участь: Дмитро Ткаченко (скрипка) і Симфонічний оркестр філармонії, диригент Микола Дядюра. Треба сказати, що такі різні твори в поєднанні складають вельми органічну програму. Так, увертюру до опери «Чарівна флейта» Вольфганга Амадея Моцарта відтіняв Карпатський концерт для симфонічного оркестру Мирослава Скорика, Концерт для скрипки з оркестром Альбана Берга за назвою Dem Andenken eіnes Engels («Пам’яті янгола») змінявся музикою Бенджаміна Бріттена «Путівник оркестром (Young Person’s Guіde to the Orchestra)» — варіації і фуга на тему Перселла op. 34.
У рамках фестивалю відбувся концерт «Час Камерати». Солісти — Богдана Півненко (скрипка), Богдана Стельмашенко (флейта), Дмитро Таванець (фортепіано) і Олесь Ясько (скрипка) з ансамблем «Київська камерата» (диригент — Валерій Матюхін) виконував музику Є. Станковича, А. Пярта, і твір З. Алмаши, створений 2006 року — Дослідження для двох скрипок і струнних.
У Малій залі НМАУ відбувся концерт британського піаніста Стівена Гутмана. Нині він багато концертує, здійснює аудіозаписи, веде спеціальний курс сучасного фортепіано в Гілдхоллській академії музики і драми, Лондон. Манеру гри Гутмана, як і його викладацьку манеру, виділяє експресія, темперамент, якість фортепіанного звуку й увага до деталей. Твори сучасних українських авторів він виконував із найбільшою точністю, глибоко аналізуючи і ретельно виконуючи всі композиторські вказівки. Багато англійських композиторів писало для нього та присвячувало йому свої твори. Українська публіка мала можливість познайомитися з самобутнім обдаруванням цього неабиякого піаніста, а українські композитори (Олег Безбородько, Євген Брага, Марина Денисенко, Микола Ковалінас, Геннадій Ляшенко, Іван Тараненко, Віктор Теличко, Віктор Янцо) спеціально для цього концерту створили дотепні й оригінальні фортепіанні версії українських народних пісень, які мали великий успіх у публіки. Крім того, до програми концерту ввійшли твори Берга, Сильвестрова, Тіппетта. На цьому вечорі, серед інших авторів, був присутній всесвітньо відомий український композитор Валентин Сильвестров, недоступність якого для сторонніх вже стала легендою.
Яскравою фестивальною сторінкою фесту став концерт «Київських солістів» (диригент Богодар Которович, скрипалька Мирослава Которович і піаніст Олег Безбородько. У програмі концерту було виконано Дивертисмент для струнних і двох валторн В.-А. Моцарта (в редакції Карло Цеккі з соліруючою скрипкою) і музика Бенджаміна Бріттена — Варіації на тему Френка Бриджа для струнного оркестру, а також Young Apollo («Юний Аполлон») для фортепіано і струнного оркестру.
ТАРИВЕРДІЄВ І ЧОРНОБИЛЬ
Концерт-закриття фестивалю пройшов за назвою «Quo vadіs» і був присвячений двом датам: 20-річчю Чорнобильської трагедії, а також 75-річниці з народження відомого композитора Мікаела Таривердієва. Прозвучала Симфонія для органу «Чорнобиль» і вперше виконаний в Україні Концерт у романтичному стилі для альта і струнних. Прославлений композитор, автор музики до 132 фільмів, серед яких — легендарні «17 миттєвостей весни» та «Іронія долі», а також творець опер і балетів, камерно- вокальної музики, творів для органу й інших інструментів, на цей раз з’явився перед київською публікою не зовсім зі звичного боку. Музика симфонії «Чорнобиль» з перших секунд опановує душею слухача. Самобутня музична мова, багато рис якої викликають алюзію до традицій старих майстрів (на таку думку наштовхує навіть сам вибір інструмента) на цей раз служить вираженню найтяжчих і найскорботніших почуттів — передчуття смерті; магія звуку і натхненна тиша переміщують у інший вимір, провокують на роздуми про цінність життя. І все ж головний скарб таривердієвського обдарування — мелодія, тематична різноманітність присутні і тут, хоча в цій музиці — як і в Чорнобилі, — здавалося б, не залишається місця для чого-небудь живого, людського. «Симфонію» виконує лише один соліст, проте, за смисловим наповненням, змістовністю, повнотою звучання і багатством тембрів — це повноцінна симфонія. Світлові ефекти, які супроводили виконання, посилювали це передчуття кінця світу: світильники мерехтіли, доки остаточно не згасли…
Концертну програму «Quo vadіs», або «Камо грядеши», представила київській публіці вдова композитора — Віра Таривердієва. За її словами, ця програма існує та виконується в різних варіантах, однак її смисловим центром незмінно залишається симфонія «Чорнобиль». Поєднання Симфонії з Концертом для альта В. Таривердієва вважає органічним: Концерт немовби продовжує розповідь, розпочату в Симфонії.
Віра Гориславівна розповіла: «Основний напрямок діяльності Фонду — це Міжнародний конкурс органістів ім. М. Таривердієва. Він проходить кожні два роки в Калінінграді. З минулого року розширив свою географію (це був 4-й конкурс) 1 тур пройшов у Гамбурзі-Москві, а 2 і 3 — у Калінінграді. Сподіваюся, що коли-небудь приєднається й Київ. Ваше місто дуже любив Мікаел Леонович. Його приголомшила аварія на Чорнобильській АЕС, і це можна почути в його музиці. Мені приємно, що кияни не забувають його творчість. Таривердієв багато гастролював в Україні, бував тут із різними програмами: в Києві, Харкові, Донецьку. Дуже важливим для нього стало виконання «Чорнобиля» 1988 року. Ця музика «пробиває» всіх і скрізь... Творчість Таривердієва можна розділити на дві сфери — музика для кіно і твори «академічного» напрямку. Сам композитор ніколи для себе не розмежовував свою музику. Він переживав коли на нього навішували ярлик «кінокомпозитора». Коли ми записували саундтрек із популярного фільму «17 миттєвостей весни», а це 4,5 години музики підряд, то здивувалися наскільки приголомшуючого симфонічного розмаху ця робота, яскравість тем. Природно, кіно диктувало свої закони, але Таривердієв ставився до своїх кінотворів дуже серйозно. Не секрет, що не лише для нього, але й для багатьох колег кінематограф був прихистком музикантів. В жодному творі, написаному для кіно, Мікаелу Леоновичу ніхто не міг докорити в тому, що композитор сфальшивив, схалтурив. Зараз навіть легендарний Пендерецький (відомий польський композитор) пише мелодії до фільмів. Хоча був час, коли працювати в кіно вважалося непристойним у певних композиторських колах. Я вважаю, що вміння писати мелодію — Божий дар, як і володіння драматургією. Наприклад, Мікаел Леонович чудово володів цими рідкісними рисами. До речі, його враження від Чорнобильської трагедії вплинули й на музику до фільмів. Він створив музику до документальних фільмів про Чорнобиль, потім народилася приголомшуюча тема «Реквієму» — його останнього твору... Таривердієв говорив: «Мені подобається музика, яка звертається до душі, до Бога»... Мабуть, саме тому вона була почута і зрозуміла людьми.
МАЙСТЕР-КЛАС
Просвітницький напрям діяльності фестивалю відбувся в Посольстві Королівства Нідерландів в Україні, коли було оголошено переможця Премії «Johanna Hondіus Prіze».
Міжнародна премія найпомітнішому педагогові-музиканту — Johanna Hondіus Prіze — присвячена пам’яті видатного викладача фортепіано Йоганни Гондіус (1926 — 2001). Переможця обрало журі, яке складається з трьох членів: двох представників України — ректора НМАУ Володимира Рожка і композитора Євгена Станковича, а також одного представника Фундації Hondіus — Кароліне Гондіус (племінниці Йоганни Гондіус). Цього року премію завоювала провідний український викладач скрипки, заслужена артистка України Ярослава Рівняк. Уродженка Тернополя, після закінчення прославленої Московської консерваторії Рівняк поєднувала виконавську діяльність з викладацькою — в Київській спеціальній музичній школі ім. М. Лисенка, а потім і в Національній музичній академії України. За декілька десятиріч творчої діяльності в цих двох найпрестижніших навчальних закладах Ярослава Григорівна виховала безліч прекрасних музикантів, відомих не лише на Україні, але й у всьому світі. На церемонії вручення премії з великим успіхом виступили її нинішні учні.
Запам’ятався молодим музикантам майстер-клас, який дав піаніст Стівен Гутман (Великобританія) в Хоровому залі НМАУ. Цей неабиякий піаніст довів, що нотний текст вимагає дбайливого й уважного ставлення, бо допомагає точно розкрити задум композитора.
Цього року в рамках фестивалю відбулася консультація скрипкового майстра Флоріана Леонарда (Німеччина — Великобританія) — одного з видатних експертів з італійських струнних інструментів, консультанта багатьох провідних солістів і оркестрів Великобританії, Нідерландів, Ізраїлю та США.
