У нижньому шарі пам’ятки археологи знайшли залишки поховань представників культури лійчастого посуду, а зверху — скупчення глиняної обмазки житла пізньотрипільського періоду (приблизно 3300—3100 рр. до н. е.). Дослідження проводять українські археологи разом з працівниками Інституту археології Жешувського університету, а також історико-краєзнавчим музеєм у Винниках.
— Лійчастий шар було зруйновано трипільцями. Не дуже зрозуміло, чому вони поселилися на похованнях. Можливо, просто не було якихось зовнішніх ознак поховань, адже цей лійчастий шар виглядає приблизно на 300 років старшим, — розповідає археолог Олександр ДЯЧЕНКО. Наразі в нижньому шарі періоду лійчастого посуду знайшли кістки ніг та один хребець. Могильник детальніше дослідять після того, як закінчать вивчати пізньотрипільський шар.
За словами археологів, своє житло у Винниках трипільці спалили, коли мігрували. Майже кожних 50 років вони віддавали свої домівки вогню й перебиралися до інших місць. Точну причину цього дивного звичаю предків вчені назвати не можуть. Однак наголошують: обряд ритуального спалення домівок є у представників майже всіх культур балкано-дунайського кола.
Ймовірно, що це трипільське поселення у Винниках складалося з 15—20 осель, каже О. Дяченко: «Ми звикли, що візитівкою Трипілля є величезні поселення. Наприклад, у Північній Молдові та Україні їхня площа становила понад 50 га. Найбільші ж, розташовані в межиріччі Південного Бугу та Дніпра, сягають 200—340 га. Десь після 3400 р. до н. е. ця традиція будівництва величезних поселень раптово припиняється. Цікаво, що всі ці величезні поселення розташовані на межі степу та лісостепу. Вже на північ і на лісових теренах таких не було».
У трипільському шарі у Винниках також віднайшли кераміку, кілька прясел і знаряддя праці, а поряд з похованнями представників культури лійчастого посуду збереглася сокира з волинського кременю.
