На урочистостях дружина письменника нагадала, що Павло Архипович прожив складне життя: війна, поранення, полон і всі круги пекла у концтаборі, але його дух не зламали. Загребельний казав, що залишився живим бо відчував, що повинен у своїх творах розказати про бойових побратимів, друзів і товаришів...
Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала його «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого солдата, який загинув у фашистському концтаборі.
Одним із значних здобутків української прози став роман П.Загребельного «Диво» (1968), у якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. Потім письменник написав цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975). Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980). Загребельний зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні — Роксолани — Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною. Розкрити «таємниці» характеру Богдана Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою Павло Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого життя. Панорамність, історіософські роздуми про долю України — такі риси найновішого роману письменника «Тисячолітній Миколай» (1994). Павло Загребельний написав більше ніж три десятка романів і повістей. Його твори високо оцінені критикою, мали широке читацьке визнання. У 2004 році Павла Архиповича нагородили званням Героя України .
Меморіальну дошку встановили на вулиці Терещенківській, як данина пам’яті видатному письменнику сучасності.
