«Тетро» — чорно-біла картина з рідкими спалахами кольору обійшлася постановникам в 15 млн.дол. Прем’єра «Тетро» відбулася в Каннах в програмі «Двотижневик режисерів», пише gzt.ru. Частково «Тетро» — це камерне виконання провідних тем колись головного постановника великих голівудських фільмів. Тут є тінь «Хрещеного батька» в особі Карло Тетрочині, великого диригента у виконанні знаменитого німецького артиста Клауса Марії Брандауера. За сюжетом стрічки герой — Анжело Тетрочині втік із сім’ї від владного батька, щоб писати. Десять років потому в Буенос-Айресі його зустрічає молодий і наївний брат Бенні. Анжело став письменником, має псевдонім Тетро, і збирається опублікувати автобіографічну п’єсу. Молодший брат знаходить і потай читає ще незавершений рукопис, вважаючи, що в ньому буде вся безстороння правда про їхню сім’ю. Після сварки з братом Бенні додає в цей текст свою кінцівку. Коли ж п’єсу поставлять, фінал у ній виявиться абсолютно іншим, бо правда завжди складніша, глибша і страшніша...
У виконавцеві ролі молодшого брата Бенні — Олдені Еренрайху критики вбачають зовнішню схожість з Леонардо Ді Капріо, але ці асоціації щодо фільму Копполи абсолютно марні.
Режисер занурює мелодраматичну і заплутану родинну драму в контекст всіляких шоу. Усередині однієї кінокартини, що нагадує своєю композицією музичний твір, таку собі родинну сагу-фугу, Коппола примудряється цілком органічно поставити ще і декілька різножанрових творів. Це опера — вона цілком логічно розкриває диригентську діяльність тата Карло, це п’єса — її пише і репетирує бунтівний син Тетро, а переписує син Бенні, це декілька оркестрово-танцювальних номерів-інтермедій, що створюють мерехтливе, хистке повітря цього болісного хрещеного сирітства.
Коппола, чий власний батько помер на початку 1990-х, встигнувши написати музику до декількох фільмів сина, називає «Тетро» дуже особистим досвідом. Сімдесятирічний патріарх, фільми якого тричі нагороджувалися «Оскаром» в різних номінаціях і принесли своєму творцеві дві «Золоті пальмові гілки», повернувся до кінорежисури кілька років тому після десятирічної паузи. Тоді його фільм «Молодість без молодості» розпочав нову кар’єру Копполи — як постановника невеликих проектів, масштабних за грою, артистизмом і мірою ексклюзивності.
