Звістка про раптову смерть відомого співака, професора Київського національного університету культури і мистецтв, завідувача кафедриестрадного співу приголомшила...
Віктор Михайлович планував провести сольний концерт. Голосу виконавця, який мав діапазон 2,5 октави, були притаманні глибокий ліризм, тембральна виразність, технічна досконалість, але раптова смерть забрала співака у Вічніть.
У творчому доробку артиста декілька альбомів. Два з них були записані у США. Найвідоміші: «Я Віктор», «Облітає півонія», «Ми Українці», «Стежка до Ісуса». До деяких своїх пісень Шпортько сам написав музику («А жити треба», «Цукерочка») і тексти («Моя любов», «Моя дорога», «Повернення» та інші).
Прощання з В.М. Шпортьком відбулося в Українському домі. Шанувальники його творчості та колеги несли червоні, рожеві, жовті, білі троянди та хризантеми, та не було білих півоній, про які так натхненно співав артист — адже зима...
Багато теплих слів про співака — лицаря української естради — зі скорботою і болем говорили люди, які працювали разом із артистом, його творчі побратими. В останню путь співка проводжали: Віталій та Світлана Білоножки, Іво Бобул, Іван Попович, Павло Дворський, Алла Попова, Анатолій Матвійчук, Любов і Віктор Анісімови, Юрій Васильківський та сотні й сотні людей різного віку.
— Пісні, які дарував Шпортько людям, живуть у душах, а в кожній пісні залишилася часточка його душі, — сказав поет Вадим КРИЩЕНКО. — Віктор Михайлович виховав цілу плеяду талановитої молоді. У його пісні й голосі була висока духовність...
— Ми ходили за своїм учителем юрбою, розповідають про В. Шпортька студенти КНУКіМ, — кожен намагався потрапити до нього у клас. Він завжди був привітним і доброзичливим. Це була щира, сонячна людина, якої нам дуже бракуватиме.
— Віктор любив свою справу, навіть із непоказного матеріалу (посередні вірші та музика) вмів зробити гарну пісню, — підкреслив співак Віталій БІЛОНОЖКО. — Шпортько любив людей, любив Україну, для якої співав — від краю й до краю. Завжди співав натхненно і проникливо...
Це був чоловік чесний і порядний. Таким виховав і свого сина Олексія, з яким дуетом співав на сцені (нині Олексій виступає з концертами перед воїнами АТО, привозить бійцям гуманітарну допомогу).
— Благородний, світлий, душевний... «Нельзя в этой жизни гореть в полнакала...» — цю пісню в його виконанні я запам’ятав на все життя. Він віддавав себе до кінця у всьому — і в пісні, і в педагогіці. Його дуже любили студенти КНУКіМ, де він очолював кафедру вокалу... Ще два тижні тому ми виступали в Українському домі на благодійному концерті на підтримку воїнів АТО...», — написав у Facebook співак і композитор Анатолій МАТВІЙЧУК.
Поховали Віктора Шпортька на Байковому кладовищі в Києві. Плакали люди і плакало сіре небо, поливаючи всіх рясним дощем серед зими...
