Уперше він заявив про себе, працюючи у складі вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» разом із Назарієм Яремчуком та Левком Дутківським. Це його незабутні «Стожари» облетіли всю Україну і стали народним шлягером. Велику роль у творчому становленні артиста відіграли зустріч і знайомство з Володимиром Івасюком. Дворський мріяв стати оперним співаком, але задушевні мелодії славетного композитора заполонили його душу. Учасник легендарної «Смерічки», творчий побратим Назарія Яремчука, Володимира Івасюка, Ігоря Білозора, Павло Ананійович і нині плідно гастролює, пише нові пісні.
У кожного композитора є така пісня, яка стає його своєрідною візитною карткою. Для Михайлюка це — «Черемшина», для Сабадаша — «Марічка», для Дутківського — «Незрівнянний світ краси», для Івасюка — «Червона рута». А для Павла Дворського це, безумовно, «Смерекова хата».
«Писанка» , «Стожари», «Смерекова хата» у виконанні Назарія Яремчука принесли співаку популярність у 1985 році, а Дворського визнали повноправним солістом «Смерічки», і він заспівав свої пісні. У більшості випадків сам. «Горнусь до тебе, Україно», «Товариство моє», «Солов’їна пісня», «Рідна мова» — у них Павло Дворський заявив про себе як громадянин і патріот. Його пісні про природу, зокрема «Живиця» на вірші Миколи Бакая, та «Аве, надіє!», стали улюбленими у слухачів.
До ювілею Дворський підготував сольну програму «Щастя моє», і з нею проведе концертний тур містами України.
— 32 роки мого життя пов’язані з Чернівцями: тут я зустрів дружину, тут народилися сини, тут я співав у «Смерічці» разом із Назарієм Яремчуком, — зізнається Павло Дворський. — Для мене Чернівці — столиця пісні, але Київ — столиця шоу-бізнесу... Зараз живу в районі, який мені нагадує Чернівці, — «Теремки-2». Там є поблизу три озера, гарний дубовий парк. Також є хороший зв’язок із центром. Студія звукозапису, в якій я працюю, знаходиться неподалік від станції метро «Політехнічний університет». Удома я відчуваю себе, як пташка в рідному гнізді. Нині на Буковині живуть мої родичі, друзі, знайомі. Але в Києві значно більше роботи, можливостей, хоч і життя дорожче. Щодня телефонують і запрошують на фестивалі, конкурси, концерти. І це чудово!
Я мрію, щоб приїжджали до нас в Україну з інших країн — Канади, Америки, Австралії, Італії — й чарувалися талантами наших дітей, мудрістю ветеранів, красою молоді. Щоб не було такого, що Україна пасе задніх в економіці, культурі, соціальному забезпеченні... Хотілося б, щоб наша країна була на європейському рівні.
Павло Дворський з успіхом презентував українську пісню в Лаосі, Індії, Австралії, Канаді, США, Італії, Німеччині, Чехословаччині, Румунії, Росії, Австрії, Франції, Польщі. Першим з українських митців виступив на українсько-американському фестивалі в Нью-Джерсі на сцені знаменитого Медісон Гарден Стейт. Його творчості була дана висока оцінка і в США.
Проте хоч де б звучав його голос, перед якою аудиторією виступав би артист, у ньому завжди струменить величезна гордість за українську пісню, бо пісня для Павла Дворського — це Стожари над рідним краєм, татова криниця, духовний храм...
