110 годин 4 хвилини 30 секунд! Із таким результатом Україна увійшла до Книги рекордів Гіннеса, провівши найтриваліший музичний телемарафон національної пісні в прямому ефірі! Й тим самим випередивши італійців, які два роки тому в місті Пезаро влаштували концерт тривалістю 103 години.
Прецедент створили: Київський національний університет культури і мистецтв, Перший Національний і ТРК «Ера».
Автори ідеї та генеральні продюсери проекту — ректор Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський та гендиректор Першого Національного телеканалу Єгор Бенкендорф.
Мегапроект «Пісня об’єднує нас!» мав на меті, по-перше, показати емоційне й стилістичне багатство та жанрове розмаїття української пісні. Крім мільйонів наших співвітчизників, свідками цієї події були глядачі більш ніж 155-ти країн світу! (Очевидно, оргкомітет із підготовки до Євро-2012 оцінив таке потужне промо — від прем’єр-міністра України надійшло привітання.)
По-друге, він став об’єднавчим для тутешніх і закордонних українців. Фактично, країна не спілкується сама з собою. Діаспоряни ж відірвані від нашого контексту.
По-третє, коли в передвиборній лихоманці звучать обіцянки надати російській мові статус другої державної, марафон підтримав українську. (Всі учасники співали українською! І наживо!)
Та й загалом підтримав вітчизняних виконавців. Особливо молодих, які мають не так багато майданчиків для виступів і які з сумнозвісним законопроектом про зменшення квоти україномовної музичної продукції в теле- і радіоефірах із 50%, яка, до слова, не сягає, і 25%, туди не потрапляють. А головне — зібрав різні покоління музикантів (гурти «Хорта», «Фліт», «Флайzzа», «Зоряна», «Холодне сонце», «Божичі», «Кораллі», «The Вйо», «Оратанія», «Трансформер», «Оркестр Янки Козир», «Чорні черешні», «Астарта», «Ot Vinta», «Антитіла», «Тартак», «Гайдамаки», «Mad Heads ХL», Ділю, Гайтану, Ігоря Жука, Ніну та Антоніну Матвієнко, Івана Поповича, Павла Зіброва, Віктора Шпортька, Володимира Гришка, Таїсію Повалій та інших)... Усього — 2012 (!) учасників разом із режисерами, ведучими, адміністраторами, світлотехніками, відеодизайнерами, експертами... Бо донедавна через історичні колізії зв’язок між генераціями обірвався. Так було майже в усьому.
— Не часто випадають нагоди поспілкуватися одному з одним, — розповідає Іван ПОПОВИЧ. — Ми вже призабули атмосферу залаштунків «солянок». А тут зустрілися, випили кави, пожартували, взяли когось на кпини... Поплавський же розуміє, що одиниці з нас можуть орендувати Палац «Україна» за 35 тисяч доларів, а відтак — запросити на сольник колег «по цеху». До речі, нещодавно в Національній опері відбувся конкурс «Міс Україна», на який було запрошено ведучих із Росії. Так і хочеться запитати: «А що, в Україні ведучих немає?» Михайло Михайлович, здається, краще за інших відчуває, що українці вже втомилися від насадження їм чужого життя.
— Зроблено велику справу, — продовжує ДІЛЯ. — Уявляю, скільки докладено зусиль! У ці дні з Харкова дзвонив мій тато. «Едік, — каже, — потисни руку Поплавському & Cо». Адже було представлено музику на будь-який смак: поп, етніка, «чистий» фольк, реґі, хіп-хоп, рок... Після чого ті всі розмови про квоти й взагалі про їх зменшення на україномовну музичну продукцію — беззмістовні.
— Українські музиканти не просто не гірші, а частіше кращі за тих же російських, чия поп-музика стала прісною, — вважає Наталя БУЧИНСЬКА. — До слова, росіяни сюди приїжджають записувати пісні, знімати кліпи... Я розумію, що наша ситуація не зміниться за один день. Але давайте сьогодні вже почнемо щось робити.
А ось зворотня, тобто глядацька реакція — кілька відгуків зі сторінки марафону на Facebook:
«Велика подяка організаторам цього світлого дійства! З захопленням дивилась майже без перерви виступи учасників! У ці дні увага була прикута до Першого Національного. Всі — молодці! З повагою, Тетяна, Донецьк.»
«Надзвичайно масштабний і патріотичний проект. Гадаю, це один із найкращих на вітчизняному телепросторі. Надзвичайно вдячний усім учасникам й організаторам. Так тримати і не зупинятися на досягнутому!» Юрій, Львів.
«Таку грандіозну подію треба відсвяткувати карнавалом у стилі Венеціанського!» Марфа, Крим.
— Марафон «Пісня об’єднує нас!» виправдав свою назву: на одній сцені ми об’єднали різні музичні напрями, різні регіони України, навіть різні національності, — говорить Єгор БЕНКЕНДОРФ. — Завдяки трансляції на 155 країн подію побачив увесь світ. А подивитися дійсно було на що. Коли разом із Київським національним університетом культури і мистецтв та телекомпанією «Ера» ми починали проект, то усвідомлювали, що українська пісня багата та різноманітна. Але що наш задум перетвориться на таке грандіозне та феєричне дійство — не очікували!
— Я радію, що ми встановили світовий пісенний рекорд! — підсумовує головний режисер-постановник телемарафону Михайло ПОПЛАВСЬКИЙ. — Українська пісня рулить! Вітаю! Бажаю, щоб ми затримали у наших свідомості й серцях цю жагу до перемоги, зрештою, смак самої перемоги, прагнення бути кращими, конкурентоспроможними, першими! І мрію, щоб в Україні стало модним бути українцем!
Очевидно, цей прецедент мав би спонукати телеканали і FM-радіо переглянути, чим вони заповнюють свої ефіри. Адже телемарафон довів, що української музики на 24 години набереться. З дня на день. А якщо «розбавити» її іноземною, то й поготів.
