Незалежне і впливове жюрі з представників світу мистецтв Франції обрало з 512 претендентів спочатку п’ятірку кращих українських молодих художників і фотографів, а потім визначилося з ім’ям щасливчика, який отримав грант у розмірі 20 000 євро на 9-місячне навчання в Парижі. Їм став художник-самоук Микола Толмачов з Броварів, який почав малювати... півтора роки тому.
Ідея конкурсу і гранту належить міжнародному культурному Фонду UART, який активно пропагує українське мистецтво за кордоном. Нагадаємо, в лютому вони стали партнером Лувру, виступивши співорганізаторами експозиції Пінзеля — видатного українського скульптора доби бароко XVIII ст. У відповідь — Лувр виділив фонду простір для проведення виставок українських авторів.
У Франції фонд організував також експозиції 15 українських художників, зокрема Дарини Скорубської, праправнучки Василя Кандинського. А нині Фонд UART бере участь у 55-й Венеційській бієнале, представляючи скульптора і художника Оксану Мась в рамках проекту Glasstress. Продовжуючи лінію просування українського молодого мистецтва, UART створив у Парижі й великих європейських столицях «Коло друзів України», що складається з представників світу мистецтва і літератури. Це співтовариство збирається двічі на рік для вибору українських художників, роботи яких будуть представлені на виставках за кордоном.
Цього літа UART http://www.grant-uart.com/ оголосив конкурс серед молодих художників, графіків, скульпторів і фотографів на здобуття освітнього гранту для навчання в Паризькій школі витончених мистецтв (Ecole des Arts Plastiques de Paris) або в іншому учбовому закладі Франції на вибір переможця.
«Родзинка» цього гранту і конкурсу полягала в тому, що переможців обирало компетентне й незалежне жюрі, до складу якого увійшли впливові особи у світі сучасного мистецтва: дружина голови правління будинку моди Christian Dior Couture Катя Толедано, галерист П’єр Дюмонтей, всесвітньо відомий фотограф Жерар Рансінан, галерист і пристрасний колекціонер Дідьє Кжентовські, художник і науковець Родольф Вон Гомберг, куратор виставок галереї Thaddaeus Ropac Бенедикт Буррсус, один із художніх геніїв французької моди Алексіс Мабія та колекціонер витворів сучасного мистецтва П’єр Нувіон.
Під час церемонії оголошення переможця, яка проходила в самому центрі Парижа на Єлисейських Полях у знаменитому в артистичних колах ресторані «Фукет» — паризькі арт-критики та галеристи захоплено вивчали виставлені роботи п’ятірки фіналістів: фотографів Артура Бондаря, Дмитра Богачука, художників Миколи Толмачова, Ксенії Гнілицької та Олександра Галинського. Конкурсні роботи Толмачова і Богачука вже придбали відомі колекціонери.
За умовами гранту, Микола Толмачов має вивчити французьку мову. І в цьому також йому допоможе UART. Адже метою фонду, заснованого три роки тому українськими і міжнародними представниками світу мистецтва і літератури, за словами його директора Марини Вовк, «є підтримка українських авторів, вже відомих в усьому світі, а також просування сучасних художників. Ми плануємо всіляко розвивати цей напрям. Хотілося б робити такий захід в кожній країні світу. Це крок до інтеграції і визнання України в Європі та світі».
Художник, науковець і член жюрі Родольф Вон Гомберг підкреслює, що «Толмачов — талановитий сюрреаліст у свої 19 років». І те, що він хоче ілюструвати книги, підштовхнуло жюрі до вибору — українському хлопцеві треба дати можливість розвиватися і навчатися у визнаних майстрів! У Миколи є все для успіху: технічна, чуттєвість і спонтанність. Це нова течія в культурі, адже він народився в середині 1990-х. «Він радикальний у своїй творчості. Цікаво простежити, що ж буде далі». Його твори порівнюють з Далі, а сам він хоче бути схожим на раннього Клімта і займатися оформленням книжок.
Микола Толмачов випромінює море чарівності: він юний, внутрішньо абсолютно вільний і відкритий для всього нового. Його невеликі портрети-малюнки, з відпрацьованою технікою, припали французам до душі — адже це їхня пристрасть: портрети олівцем у невеликому витонченому форматі.
— Мене надихає історія, література, і за вдачею я — пассеїст. Для мене основним джерелом натхнення є минулі епохи. Зараз мене в мистецтві цікавить передусім портрет, — зізнається Микола ТОЛМАЧОВ. — Я вважаю, що це найзручніший спосіб щось сказати або виразити. Мрію стати ілюстратором книг. Це спосіб певної співпраці з автором, коли ти проживаєш життя його героїв. По суті, — це як зняти фільм, тільки в картинках, і віддати данину тому, що ти отримав від прочитання витвору мистецтва. Зараз оптимально себе можна виразити в ілюстрації. Я хотів би зайнятися ілюстрацією «Маленького принца» Екзюпері або казок Оскара Вайльда.
— Миколо, розкажи, як знаходиш образи для портретів хлопчиків і дівчаток з птахами і тваринами, що підкуповують глядача сюрреалістичним поглядом на світ, який водночас цілком піддається дешифровці?
— Всі мої портрети — це люди незнайомі. Інколи їх знаходжу на вулиці або спілкуючись у Facebook, або побачу в якихось новинах на ТБ, тобто особа, яка тебе відразу надихає. Зазвичай дуже важко знайти людину, над якою хотілося б працювати, і яка б відповідала якимсь внутрішнім поривам. Кожного разу мені хочеться спробувати нові типажі. Я намагаюся передати у своїх роботах не дух того, кого я малюю, а вкласти в них свої власні почуття. Тому, — це досить особисті роботи.
— Ти вперше за кордоном, у Парижі й усе місто пройняте духом мистецтва...
— Я щасливий! Про конкурс дізнався випадково з Facebook. Прочитав чарівне слово «Париж» і вирішив, що треба спробувати. Потім було декілька місяців на підготовку. У мене з’явилися сумніви, оскільки не було досвіду участі не те, що в конкурсах, навіть у виставках! Мені здавалося, що мої роботи — це суто особисте і плюс до всього я працюю в невеликому форматі... Тепер я щасливий, що нарешті зможу «наживо» познайомитися з творами великих майстрів, які зберігаються в Луврі, Д’Орсе, Мармоттані-Моне, музеях Далі, Делакруа, Родена... Знаходячись тут у Парижі, бачу, як тут відрізняються типажі людей, їхній характер, темперамент. Тут відчувається зухвалість і внутрішня пристрасть...
— Що скажеш про своїх конкурентів. Вони всі старші й досвідченіші за тебе?
— Ми дуже добре потоваришували з іншими фіналістами — п’ятьма художниками і фотографами. Я не відчував якоїсь особливої жорсткої конкуренції. Ми всі дуже різнопланові й працюємо в різних жанрах: живопис, інсталяція, фотографія, великий живопис. Вони всі сильні й талановиті художники.
У мене були сумніви, коли подавав роботи на конкурс, але потім зрозумів, що для мене вже саме перебування в Парижі — це вже перемога!
