Лунатимуть твори угорця Бели Бартока й українця Володимира Загорцева якому 27 жовтня виповнилося би 75 років)… Барток - сучасник українського класика Бориса Лятошинського, одним із учнів якого був Володимир Загорцев. На жаль, на відміну від Бартока, ім’я та музика Загорцева менш знані в Україні та світі… Цим концертом Євген Громов звертає увагу, можливо, на несподівані «точки дотику» між цими композиторами.
Відомо, що у 1920-і роки композитор, піаніст, музикознавець-фольклорист, Бела Барток як представник нової угорської школи був однією із центральних постатей музичного життя Європи. Саме ці роки були фортепіанними в його житті. Адже, «Імпровізації на угорські селянські пісні», два фортепіанні концерти, соната, «Дев’ять маленьких п’єс»і цикл на «Вільному просторі» створено Бартоком у цей період. Водночас, окрім написання музики, Барток посилено займався науковою роботою в сфері фольклористики, поєднуючи з виконавською та педагогічною діяльностями.
Максимально фортепіанними роками у творчості Володимира Загорцева були 1990-і, але «Ритми» для фортепіано, із присвятою старшому однокласнику Віталію Годзяцькому, виникли ще в студентські роки й є своєрідною візитівкою Загорцева. Поруч із «Ритмами» композитором створено «Градації» для оркестру, інструментальні «Об’єми» та «Ігри», а також – Першу симфонію.
Бела Барток пішов із життя 1945 року в Нью-Йорку. В січні 1980 року виконання «Градацій» Нью-Йоркським філармонійним оркестром під орудою Зубіна Мети стало особливою подією в житті Володимира Загорцева.
Перша фортепіанна соната завершена 1981 року разом із Другою камерною кантатою «Запрошення до подорожі» на вірші Шарля Бодлера для сопрано та камерного оркестру (присвята диригенту Ігорю Блажкову). У цей же час він почав роботу над оперою «Долорес» («Матір») за однойменною п’єсою Карела Чапека (1980, 1981-1983). Другу сонату для фортепіано композитор присвятив другу, німецькому композитору Ульріху Леєндекеру. Вона створювалася майже двадцять років – від 1970-го й до 1999 року, й є, можливо, «кульмінацією» авангарду в фортепіанній творчості Володимира Загорцева.
Євген Громов представить фортепіанні твори Бели Бартока й Володимира Загорцева, зокрема, «Три епітафії» Володимира Загорцева, створені 1998 року: -«Три епітафії є яскравим зразком пізньої лірики композитора. Кожна з мініатюр циклу присвячена пам’яті друзів молодості й однодумців митця: російського композитора, музикознавця і громадського діяча Едісона Денисова; київського поета, музиканта, мислителя, що проживав останні роки і помер в Санкт-Петербурзі, Сергія Вакуленка, а також – київської музикознавиці, дружини Валентина Сильвестрова, Лариси Бондаренко, - каже Є. ГРОМОВ.
На концерті вперше звучатиме твір Олексія Войтенка «Епітафія пам’яті Володимира Загорцева», яка апелює до «Трьох епітафій» Володимира Загорцева. І це невипадково. Олексій Войтенко так прокоментував свій твір: «Взагалі, “Епітафія” стала моєю першою роботою в cфері творчого спадку Загорцева. Написав її 2014 року. Ця невелика п’єса в серійній техніці є свідомим відтворенням естетики Загорцева. Зокрема, я позиціонував її як №4 до його циклу із трьох епітафій, який знав давно і навіть грав у програмі по фортепіано на другому курсі навчання в консерваторії (нині – Національна музична академія України – ред.). Певний час я коливався, чи взагалі виконувати цю п’єсу в концерті, адже, вона має дещо особистий характер. Але завдяки ініціативі Євгена Громова, нині вона “вписана” у контекст музики Володимира Загорцева. Сподіваюсь, що це буде органічно».
Перед початком концерту в фойє філармонії Олексій Войтенко виступить із короткою передмовою. Саме він закінчив незавершений Десятий камерний концерт Володимира Загорцева, відновив і відредагував по рукописним оркестровим партіям Першу симфонію Володимира Загорцева та підготував до виконання складну партитуру «Градацій» (а 12 листопада відбудеться українська прем’єра цього твору).
