Тривалий час вважали, що автентичний американський стиль «рокабілі» може бути виключно англомовним. І так казали небезпідставно, адже цілий ряд рокабільних «примочок» — коки, шкірянки, джинси-дудочки, військові черевики, мотоцикли — мали специфічний колорит і винятково американську «прописку». Та й наші доморощені адепти заокеанського рокабілі також тривалий час вдосконалювали англійську — аби виглядати максимально схожими на «оригінал».
І ось раптом з’являються нахаби, які не лише ігнорують такі поняття як «чистота стилю», а й просто перевертають усе з ніг на голову… І називають це «укробілі». Неологізм передбачає наявність українського національного елементу, а точніше — цілого образного ряду, почерпнутого з реального сільського життя-буття. Насправді, автентичне рокабілі у своєму родоводі також містить елементи музики «кантрі» — народної музики білих мексиканців Штатів. Отже, невипадково від групи «От Вінта» відгонить розбишацько-веселим фольком. Однак формула «укробілі» визрівала в голові гiтариста та фронтмена Юрія Журавля не один рік. Прототип нинішнього «От Вінта» він створив близько десяти років тому в рідному Рівному. У Будинку дітей та молоді він працював художником. Першим кроком до визнання стала драйвова музика до дитячої вистави «Пеппі — довга панчоха», написана і зіграна групою «От Вінта». Першими слухачами групи була невеличка місцева «тусівка», їхні київські друзі «Mad Heads» та нечисленні рокабільні «діаспори» у містах-мільйонниках. Справжнє-концертно-студійне життя розпочалося після фестивалю «Перлини сезону-99», на якому вони стали лауреатами. Далі підключилася Іванна Довженко — відома в тих колах людина, здібний менеджер, яка власноруч організовувала безліч дуже симпатичних рокабільних вечірок та фестивальчиків. За її участю хлопцям вдалося записати дебютний альбом «Дригтиндимба». Його поява на музичному ринку у лютому 2003 року викликала таку собі міні-революцію, звісно ж — стильову… Тому що чогось подібного у нас ще не було. До того, Журавель проявив неабиякий талант мультиплікатора: він зробив мультяшний кліп на пісню «Не мала баба клопоту, купила порося». Кліп миттєво «оселився» в інтернетівських відеохіт-парадах.
Не дивлячись на те, що майже всі FM-радіостанції ігнорували завзятих укробілів, група вдало використала інтернет-ресурс задля самореклами. Групу помітили і в Києві, і в Москві. Почалися клубні тури по містах України, Польщі, Росії. І там, куди їх запрошували вперше, згодом вони їздили і вдруге, і втретє… Одним словом, сміхотерапія «От Вінта» з елементами циркової буфонади діяла як вірус. Запальний драйв «От Вінта» міг би врятувати будь-який фест, будь-яку імпрезу. І дійсно, рятував, створюючи атмосферу карнавального свята. Наступний альбом рівненських укробілів з’явився навесні цього року і мав не менш характерну назву «Дарма я наївся цибулі». Це — чотирнадцять кумедних сюжетів-пісень — найбільш «ударних» концертних номерів з-поміж кількох десятків, які виконувалися протягом останніх років на різноманітних майданчиках. Передусім це «Байкер без голови», «Опля-картопля», «Біля дубу», «Проти течії». На додаток тут розміщено комп’ютерну гру «Хрюк-н-рол» — ще один мультяшний шедевр Юрія Журавля. І він, і його музиканти Віктор Пилипчук, Володимир Загіней, Олександр Мартюшев на сьогоднішній день являють собою одну з найкращих сценічних шоу-груп країни. Тому, напевно, недостатньо просто послухати диск «От Вінта». Їх потрібно бачити наживо й відчути неповторний укробіловий адреналін.
