До 180-річчя з дня народження відомого громадського діяча і мецената Василя Тарновського в Чернігівському обласному історичному музеї, що з гордістю носить його ім’я, відкрилася виставка цінних артефактів часів козаччини. Це частина колекції українських старожитностей, яку Василь Тарновський збирав впродовж життя й подарував громаді Чернігова, щоб на цій базі був створений музей. Заповіт мецената, на щастя, було виконано, і завдяки цьому в нашому обласному центрі з’явився й працює потужний науково-просвітницько-культурний заклад.
«Василь Васильович Тарновський був закоханий в історію українського козацтва та зібрав одну з найкращих на той час колекцій зброї, — розповідає головний зберігач фондів Чернігівського історичного музею Ганна Арендар. — В нього були різноманітні шаблі, пістолети, рушниці. Ці зразки походили з різних країн: Польщі, Туреччини, Персії, України. Були навіть шаблі іменні. У нас є шабля з написом «Іван Мазепа», є шабля, яку Мазепа подарував осавулу Івану Савичу, шаблі з написами арабською, грецькою мовами, латиною, кирилицею. Тут можна побачити гетьманську булаву XVII ст., пернач переяславського полковника Григорія Іваненка, кінську збрую — дорогу, оздоблену позолотою, що належала козацькій старшині».
За словами Ганни Арендар, велику цінність мають особисті речі відомих людей XVII—XVIIІ ст., різноманітні побутові речі представників заможних родин (посуд із гербами, чарочка, склянка, гольниця) і простих козаків, зразки одягу та взуття (яких взагалі дуже мало збереглося), тканини з гаптуванням (вишивкою срібними й золоченими нитками).
«Василь Васильович знав нащадків козацьких родів, звертався, йому або дарували старожитності, або щось навіть і продавали, — продовжує знайомити з новою виставкою зберігач фондів музею. — Так вдалося зібрати й зберегти старовинні документи, архіви старшини, зокрема відомого на Чернігівщині роду Забіл, Полетиків та інших. До речі, родзинка нашого музею в тому, що маємо універсали всіх гетьманів, починаючи від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського з його власним підписом і печаткою. Тарновський цікавився стародруками, добре знався на цій темі, в його колекції був навіть «Апостол» Івана Федорова. Але мав інтерес зібрати книги, що друкувалися в Новгород-Сіверській і Чернігівській друкарнях, інших містах України. Деякі найцікавіші представлені у вітринах».
В експозиції виставки, присвяченій 180-річчю Василя Тарновського, побачимо його портрети, рідкісні родинні фото, зображення Качанівки. На одній з картин молодий Василь Васильович зображений у шароварах і вишиванці. Це звичайний для нього одяг під час навчання в Київському університеті Святого Володимира. В такому вигляді він гуляв вулицями, ходив у гості, відвідував мистецькі заходи. Співробітники музею прагнуть якомога повніше представити відвідувачам цю непересічну особистість. А ще вони зважуються на креативний хід: виставляють артефакти, які нібито візуалізують речі, елементи одягу, зброю, які ми можемо побачити на відомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
«Ми прагнули показати речі, що насправді потрапили на картину, а також речі того часу, які можна на ній побачити, — пояснює Ганна Арендар. — Бо художник спеціально приїжджав до Качанівки, тому що почув про колекцію старожитностей Тарновського. Відомо, що Ілля Рєпін почав працювати над цією картиною 1878 року, писав етюди, але йому бракувало козацьких речей. І ось у 1880-му художник прибуває до Качанівки, де був маєток Тарновських. У нас представлена порохівниця, яку добре видно на картині. Є шабля, є дорогий слуцький пояс — важливий елемент одягу чоловіків, на столі перед писарем стоїть чарочка — ці речі теж представлені в експозицій. Відомо, що чарочка належала генеральному хорунжому Михайлу Ханенку».
«Стараннями Василя Тарновського до нас дійшла значна частина спадщини Тараса Шевченка, — долучається до розмови старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею Світлана Половникова. — Він її теж передав громаді, але в радянські часи про заповіти Тарновського забули, шевченківська колекція була майже повністю вилучена й передана до столиці: на початку 30-х років — у Харків, а потім її перевезли до Києва. На цій виставці побачимо «Кобзар» із автографом Шевченка. Щоправда, книга закрита, це важливо для збереження напису».
Цікаво, що загальну кількість експонатів колекції Василя Тарновського порахувати доволі складно. Так, каталоги видавалися, але речі часто записували сумарно, за тематичними розділами. Мої співрозмовниці припускають, що колекція старожитностей включала орієнтовно 10 тисяч артефактів. Тож внесок цього мецената в справу збереження історико-культурної спадщини України просто величезний! Працівники Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського переконані, що ця особистість заслуговує вшанування на державному рівні. Та сподіваються, що експозиція виставки до 180-річного ювілею славнозвісного земляка стане постійною.
