Про це вже неодноразово писала газета «День» і навіть європейський журнал Sounds in Europe. Унікальний конкурс юних виконавців присвячений пам’яті П.І.Чайковського. «Обітованим раєм» називав композитор Кам’янку. Сюди класик приїздив упродовж 28 років до своєї улюбленої сестри Олександри, яка була дружиною сина декабриста — Л.В.Давидова. Збираючись до «тихого, милого Кам’янграда» (за його ж словами), Петро Ілліч говорив, що їде «додому». Тут він працював над операми «Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Орлеанська діва», тут написав «Українську» симфонію.
Ці місця надихали Чайковського на музику, пов’язану з природою й дітьми. Саме в Кам’янці народилися фортепіанні шедеври «Пори року» та «Дитячий альбом» і виник прообраз майбутнього балету «Лебедине озеро»: 140 років тому композитор створив для своїх улюблених племінників виставу «Озеро лебедів», виконавцями якої були діти й у якій він виступив у ролі автора музики, режисера, акомпаніатора й навіть учителя танців.
Можливо, саме тому в Кам’янці й виникла ідея створити Дитячий музичний конкурс пам’яті П.І.Чайковського. Його співзасновниками стали Кам’янський історико-культурний заповідник, Національний комітет України міжнародної музичної ради/ЮНЕСКО, Російський центр науки і культури в Києві. Проведенню конкурсу сприяють Посольство Росії в Україні, Кам’янська районна адміністрація, мерія міста. Кілька разів його підтримувало й Міністерство культури і туризму України.
З року в рік конкурс зміцнювався й розростався. Спочатку він зібрав лише 14 дітей із шкіл Черкаської області, цього року — 47 учасників із дев’яти областей України. В перший же рік у Кам’янку приїхали учні з міст, пов’язаних з іменем Чайковського, — з Воткінська (Удмуртська АР), де народився композитор і Клина (Московська обл.), де він провів свої останні роки. Невдовзі Кам’янка і Воткінськ стали містами-побратимами, а від минулого року географія конкурсу розширилася завдяки участі дітей із Білорусі.
Конкурсні прослуховування відбуваються в новому приміщенні музичної школи, яке збудоване завдяки зусиллям внучатої племінниці композитора — Ксенії Юріївни Давидової. Школа носить ім’я П.І.Чайковського й існує вже понад 70 років. Кожного разу журі запрошує нового голову. Цього року ним був Мирослав Скорик. На авторській зустрічі діти й педагоги мали щасливу нагоду поспілкуватися з видатним композитором, почути його гру, отримати автографи.
Переможцями цьогорічного конкурсу стали юні піаністи: Юлія Могила, Максим Шарпар, Даша Коломієць й Олексій Лук’янець (м.Кам’янка), Вероніка Кучма (м.Єнакієво, Донецька обл.), Ірина Яловська (м.Кременець, Тернопільська обл.), Андрій Гераськін (м.Шпола, Черкаська обл.), Вікторія Діденко (м.Лозова, Харківська обл.) і скрипалі: Вероніка Рубцова (м.Клин, Московська обл.), Софія Безпала (м.Кам’янка), Дарія Болдіжар (м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл.), Анастасія Шевчук (м.Звенигородка, Черкаська обл.).
Дитячий форум у Кам’янці радше назвати фестиваль-конкурс, який втілює висловлене Чайковським: «Квіти, музика і діти найбільше прикрашають наше життя». Всі, хто прибуває на конкурс, відчуває себе переможцем, отримуючи диплом учасника, подарунки, спеціальні відзнаки. Дітей запрошують на музичний вечір «при свічках» у Кам’янському історичному музеї, на майстер-клас за участю столичних фахівців. Володарям призових місць надається можливість зіграти на роялі, за яким працював П.І.Чайковський. Традиційно 6 листопада, в день кончини П.І.Чайковського, учасники покладають квіти до пам’ятника композитору.
Цього року відбулася також зустріч педагогів із професором Національної музичної академії України Ольгою Ліфоренко. Адже конкурс дає можливість побачити не лише кращі, а й дізнатися про невтішні сторони музичної освіти. Зокрема, вчителі з гіркотою відзначають помітне зменшення кількості дітей у музичних школах. У Кам’янці за останні роки цей показник упав із 400 до 147. Пояснюється це вкрай обмеженим фінансуванням: із річного бюджету Кам’янської ДМШ — менш ніж 70 тисяч гривень — вистачає на навчання лише 147 дітей, при тому, що батьки сплачують за музичну освіту додатково. Між тим здібних і бажаючих виявляється чимало. Наприклад, семирічну Юлію Могилу вчитися грати на фортепіано батьки-лісники привозять із Тростянецького лісу. А тато багатодітної родини Шевчуків двічі на тиждень возить доньку Анастасію осягати секрети гри на скрипці, долаючи щоразу 70 км.
Відомо, що вчителі музики працюють сьогодні здебільшого на відданості й любові до своєї професії. Адже ставка «спеціаліста», випускника з дипломом вищої освіти, складає 1142 гривні, а фахівця найвищої категорії — не перевищує півтори тисячі. Гроші йдуть в ДМШ виключно на заробітну плату. Тому про придбання чи ремонт інструментів або поповнення нотної бібліотеки годі й думати. От і звучать із року в рік на конкурсі одні й ті ж твори з репертуару півстолітньої давності, до того ж далеко не кращої художньої якості. Педагоги скаржаться на неможливість придбати сучасну нотну літературу. По-доброму заздрять вони книжковим магазинам, в яких є десятки барвистих видань. Не менш яскравими є сьогодні й твори для дітей українських композиторів. Видавництво «Музична Україна», яке поступово піднімається з колін, друкує чудові збірки дитячої музики. Але купити їх ніде навіть у столиці: у двох колишніх спеціалізованих нотних магазинах давно розмістилися модні бутіки. Захмарними мріями залишаються для сільських і районних шкіл такі поняття, як музичний центр для прослуховування компакт-дисків, уже не кажучи про комп’ютер, з якого можна було б «скачати» ноти.
Сумною видалась інформація про те, що перестають звучати у сільських школах бандура, баян, інші народні інструменти, зникає традиційний для культури нашого народу хоровий спів. Вчителі також бідкаються, що чи не єдину нагоду пограти на роялі в залі, на справжній сцені, їхні учні мають лише на Кам’янському конкурсі. Самі жителі районів уже давно забули, що таке виступи артистів, а педагоги — про можливість відвідати концерт професійних музикантів.
Зрозуміло, що будь-яка ініціатива і запал рано чи пізно вичерпуються, якщо вони не підтримуються матеріально. На восьмий рік існування Кам’янський конкурс помітили люди, яким не байдужі культура й майбутнє України. Другий рік поспіль ним опікується Арт-фундація з патріотичною назвою «Наше». Не сподіваючись на прийняття давно очікуваного закону про спонсорство і меценатство, вони допомагають дітям, які відірвані від мистецького середовища, й тим, хто змушений долати труднощі, в яких опинилися сільська культура й освіта.
Треба було бачити бурхливу радість, коли меценати конкурсу оголосили про нагородження музичними центрами ДМШ села Нова Прага (Кіровоградська обл.) і міст Чорнобай та Кам’янка (Черкаська обл.). Ті, хто посів перші місця, отримали МР3-плеєри і грошові премії. Всім учасникам подарували щойно видані ноти української музики для дітей, а також футболки з авторськими малюнками учнів київських художніх шкіл, які перемогли у творчому конкурсі «Чайковський та Україна». А виготовлений у склі знак з емблемою Кам’янського конкурсу відтепер щороку буде вручатися тим, хто здобув перше місце. Цього року його отримали юні піаністи Максим Шарпар і Даша Коломієць.
Відзначили також грошовою премією педагога — викладача Кам’янської школи Надію Лиходід, яка підготувала вже кількох переможців. Юній скрипальці Насті Шевчук фундація допомогла купити чудовий інструмент, а кільком дітям виготовили справжнє концертне вбрання. Переможці минулорічного конкурсу були запрошені фундацією грати в Києві концерт, який вів експерт Нобелівського концерту М.Казінік, а Представництво Росспівробітництва в Україні відрядило призерів на Міжнародний конкурс-фестиваль у м.Желєзногорськ Курської області (Росія). Але найбільше, звичайно, опікуються конкурсом ті, хто його створив — працівники Кам’янського заповідника Галина Таран, Алла Єфремцева, Лариса Бондаренко, Таміла Чупак, Валерій Волков, які створюють неповторну атмосферу теплоти, довіри й любові.
ІХ конкурс завершився, й Кам’янка починає готуватися до наступного — ювілейного, сподіваючись на підтримку меценатів і держави.
