Напередодні ювілею та бенефісу, який Крищенко назвав «Днем сповіді», що відбудеться 5 квітня у Національному палаці мистецтв «Україна», ми поспілкувалися з Вадимом Дмитровичем.
— Свій настрій мені визначити важко, — зізнався Вадим КРИЩЕНКО, — бо ще на один рік більше прожив... А з кожним роком усе менше і менше тих, кого хотілося б запросити, побачити й почути. Не дожив до мого, та й до свого 80-річчя Василь Симоненко. Давно нема суттєво молодшого від нас Назарія Яремчука. Моя дружина пішла з життя молодою — мала всього 48 років... А з другого боку всі втрачають: так влаштований світ. Тож дякую Богові, що виростив дітей, маю онуків...
Нещодавно виступав у військовому шпиталі — читав вірші хлопцям, яких поранили в АТО. Як ішов, то думав: «Кому я там треба? Молоді ж люди». Виявилося, що треба, і слухали зі сльозами на очах, і про життя говорили, і щось своє мені намагалися читати... Найбільше закарбувався в пам’яті хлопчина на ім’я Стас. Він із тих, кого називають «кіборгами», — захисник Донецького аеропорту. Потрапив у полон, але був такий побитий-подавлений уламками, що від будівлі аеропорту залишилися, то вороги його лишили помирати. А наші дивом урятували: знайшли і відвезли до лікарні. Хлопчина вижив, хоча втратив багато крові, але ногу, яку було страшенно понівечено, довелося ампутувати. Я дивився на нього і думав: «Як же ти, такий молодий, тепер будеш?» А він ніби думки мої читав: «Вижив там — виживу й тут...»
Я не думав, що, заставши в дитинстві одну війну, доживу до початку другої. Ніколи в житті навіть уявити не міг, що після Гітлера у світі таке можливо! Тому які зараз свята? Суто умовні. Я просто зберу на концерт однодумців, серед яких — Василь Зінкевич, Іван Попович, Іво Бобул, Оксана Білозір та багато інших відомих співаків. Зараз всі хочуть одного, щоб швидше війна на сході закінчилася, а буде мир — будемо ми!
Я випустив у світ багато пісень, і скільки з них залишаться (і як надовго) після мене, не знаю, але про деякі з них уже можу сказати: перелетять! «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», «Родина, родина, від батька й до сина», «Хай щастить вам, люди добрі», «Повторю молитву, щиру і негорду, як твоє, Вкраїно, праведне ім’я»... Це співали і, мабуть, співатимуть усюди, де говорять українською.
