Американський поет Стенлі Кюніц так описав своє перше враження по Івана Драча: «Це було обличчя вченого чи місіонера, я не міг вирішити, кого саме».
З цієї цитати починається книга «Світ Івана Драча в коментарях Віталія Абліцова» (Самміт-книга, 2016). Презентація її разом з творчим вечором Івана Драча відбулася в Будинку актора дощовим вечором 30 жовтня.
Вихід книги поспів до 80-літнього ювілею Івана Федоровича. Така серйозна цифра – 80 – має допомогти розв’язати «дилему Кюніца» і усім нам разом вирішити: так ким же саме вважати Івана Федоровича Драча в новітній історії України? Поетом, кінодраматургом, громадським діячем, політиком, місіонером врешті-решт?
А якщо місіонером, то яку місію ювіляр виконував усю свідому частину свого, слава Богу, довгого життєвого шляху?
Про це в різних аспектах говорили на вечорі усі, хто виходили на сцену.
Народний депутат України Микола Княжицький коротким спічем завершив першу частину вечора, так би мовити, «від політиків і влади».
Настала пора літературних промов. Борис Олійник був запрошений першим і сказав, що знає Івана Драча «з пелюшок». Він згадав, як отримував догани за Драча (треба думати тоді, коли був парторгом Спілки письменників), але той уперто стояв на своєму і не бажав коритися.
Борис Ілліч підкреслено шанобливо віншував свого багаторічного літературного товариша, вручив йому медаль та вітальну адресу від Фонду культури. І потім, слухаючи Драча, часто кивав головою, поринаючи у ті ж спогади, які зі сцени розповідав ювіляр.
Автор книги Віталій Абліцов наголосив, що коли він став працювати над книгою, для нього самого стало несподіванкою відкрити світ контактів Івана Драча, в тому числі і міжнародних. Листування Івана Федоровича з Ю. Шевельовим, О. Пріцаком, Д. Мейсом, В. Вовк і багатьма іншими відкривають читачам різні грані діяльності Івана Драча.
Якщо, приміром, листи Ю. Шевельова присвячені літературним питанням, то в листі Дж. Мейса міститься ціла програмна настанова для демократичних політиків, яким у ті часи був також і народний депутат І.Драч.
З листа О. Пріцака дізнаємося, що він, як консультант Нобелівського комітету, подавав на розгляд комітету три українських імені – П. Тичину, І. Драча і Ліну Костенко.
З цього приводу на вечорі вкотре піднімалася тема недостатнього (а сказати відверто – майже нульового) лобіювання українських поетів на Нобелівську номінацію.
Представлена в книзі переписка І. Драча зокрема і з грузинськими діячами літератури та культури. З цього приводу Рауль Чилачава прокоментував зв’язки Івана Федоровича з Тамазом Чиладзе та іншими, зазначивши, що в Грузії ювіляр провів багато часу і чимало зробив для зміцнення літературного братерства двох наших народів.
Рауль Чилачава показав присутнім свою нову книгу перекладів грузинською «Сто поетів України» і прочитав рідною мовою знаменитого вірша ювіляра «Соняшник». А потім вручив товстелезного тома Іванові Федоровичу.
Звучали вірші І. Драча цього вечора і французькою. Перекладач Дмитро Чистяк прочитав свій переклад одного з тих одинадцяти віршів Івана Драча, на які композитор Володимир Губа написав музику. Французькою звучало цікаво, але коли Іван Федорович почав читати українською, музика віршів у єдності з голосом поета зазвучала набагато природніше і рідніше.
Особливої сили поетичне слово набуло у вустах геніального актора-читця Анатолія Паламаренка. Вибух овацій ще раз підтвердив класичну істину презентацій – мало написати геніально, треба ще й геніально подати.
Від Національної спілки письменників України її голова Михайло Сидоржевський вручив квіти і вітальну адресу, пообіцявши провести окремий вечір Івана Драча в стінах Спілки.
Приємний сюрприз Іванові Федоровичу зробив головний редактор «Літературної газети» Станіслав Бондаренко – вручив свіжу книгу Лариси Брюховецької про кінематографічні здобутки ювіляра. Драч вигукнув: «Я ще не бачив цієї книжки!» і радо взявся її тут же розглядати.
Представниця вірменської громади Києва розповіла, як нещодавно Іван Драч відвідав Вірменію, отримавши нагоду вклонитися могилі і пам’яті свого друга Сергія Параджанова.
Артистичну частину вечора цікавими спогадами та мистецькими номерами збагатили Лариса Кадочникова, підхопивши тему «Драч-Параджанов-Іллєнко», Олеся Сінчук інші.
До слова, ведучі вечора Дмитро Дроздовський та Леся Мудрак гарно диригували цим непростим дійством.
На завершення вечора знову прозвучали вірші Івана Драча у виконанні автора. І це дало змогу та підставу усім присутнім схилитися до такої версії «дилеми Кюніца»: якщо Іван Драч є місіонером, то, принаймні, свою поетичну місію він виконує блискуче!
