Мандрувати віками у пошуку розуміння епох, що творилися людськими цивілізаціями, допомагає музика. В ній як у найтоншому прояві духовного виражається характер епохи. Такими знавцями музики століть, перед якими відкривається завіса таємничості минулого, є музиканти Ансамблю старовинної музики — Костянтин Чеченя, Вадим Шевчук і Олександр Савченко. Вони об’єдналися, щоби відтворювати старовинну музику з максимально можливим наближенням до оригінальної. Ансамбль знає, як звучить епоха Відродження в Італії, які звукові тональності бароко і рококо, як в Англії, Франції, Німеччини, так і в Україні. Виконуючи музику на автентичних інструментах — колісній лірі, лютні, народній бандурі, флейті, музиканти переносять слухача в епохи Данте, Леонардо да Вінчі, Людовика IV чи Генріха VII.
Днями в Київському будинку вчителя відбувся кобзарський вечір, присвячений пам’яті Миколи Будника. Про особливості виконання автентичних творів «Дню» розповів керівник ансамблю, гітарист, композитор, педагог, доцент Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. Драгоманова Костянтин Чеченя.
МАНДРІВКА В КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ МУЗИКИ
До свого захоплення давньою музикою Костянтин прийшов через «хворобу» групою «Бітлз». Як молодь 1960—1970 років під впливом цієї групи, юнак загорівся величезним бажанням створити самому музику, відмінну від уже напрацьованих традицій. Він вступив до Київського музичного училища ім. Р. Глієра і почав пошуки чогось «свого». У запальній юнацькій творчості намагався бути оригінальним: писав музику, застосовуючи не тільки півтони, а й чвертьтони, як у східній музикальній традиції. Молодечий запал дещо присмирили викладачі і композитори училища, яким Костянтин демонстрував свої роботи. Вони порадили, перш ніж шукати нового, проштудіювати надбання спадщини, щоб не робити мимовільних повторів, не винаходити заново вже існуюче й заручитися багажем для новотворів.
— Як сумлінний студент я взяв до уваги цю пораду і почав з теорії: вивчав книги з історії давньої музики, слухав платівки, а продовжив вже більш серйозні пошуки в архівах Польщі, Німеччини та інших європейських країн. Слов’яни завжди були скромними, й подібно до того, як в іконопису автор не підписувався, так і в старовинній українській музиці переважала анонімна традиція. А у французів, як і в педантичних німців, все підписано до найменших дрібниць. Проте я переконаний, що в кожної пісні є свій автор, так як і в «народної» пісні «Їхав козак за Дунай» автор — Семен Климовський чи Маруся Чурай — авторка пісень про Гриця, — розповідає Костянтин ЧЕЧЕНЯ. — Матеріалу та виконаних музикальних творів стало для написання дисертації, яку оформив і захистив під назвою «Інструментальна музика в Україні другої половини XVI — середини XVIII ст. і проблеми автентичності у виконавській культурі.
Теоретичні пошуки привели до зустрічі з київським композитором Святославом Крутіковим, який і займався на той час автентичною музикою. Так з 1980 року розпочалася моя мандрівка в культурну спадщину світової й української музики... Тоді із своїм молодечим запалом я подумав, що швиденько переграю музику з найдавніших часів до сучасності і, маючи такий багаж, писатиму неповторну свою... І так от уже 30 років не можу її переграти, можна сказати, що зараз я десь посередині доби Ренесансу і до часів бароко ґрунтовно ще не дійшов. Із кожним разом захоплююсь: настільки ця музика цікава, оригінальна, я б сказав — авангардна, що й не снилося сучасним композиторам. Наприклад, унікальні звукові та ритмічні сполучення, коли одночасно в різних розмірах виконується мелодія і при цьому різними мовами співається пісня.
Наше кредо — відновлення саме української старовини. Сьогодні є характерна тенденція у русі країни до Європи. А поміж іншим, на давній музикальній традиції можна простежити, що Україна має незмінні європейські традиції, європейськість музикального пласту нашої держави очевидна. От заграй поряд із європейською музикою XVI століття українську — і значних відмінностей не помітиш. Українська інструментальна музика подібна і до польської, і до німецької музикальної традиції. В європейських мелодіях можемо знайти багато і структур, і ритміки, що досить близькі до української, тобто така ж якісна й цікава. Я навіть робив такі експерименти — давав для музикознавців прослуховувати польську, французьку й українську мелодії — ніхто стовідсотково не міг визначити, яка з-поміж них — українська. Можливо, ще й тому, що я шукав в тих культурах щось близьке собі, бо зрозуміло, що у вокальній традиції відчувається більш суттєва різниця... Тільки починаючи з XVII століття явно викристалізувалися музичні традиції за національними ознаками. Звичайно, в кожній країні є свої відтінки звучання, залежно від темпераменту і менталітету народів. Наприклад, німецька музика більш складна і чітко підпорядкована розуму. Ритми, інтервали народної музики залежать, наприклад, від природного середовища. Так, різняться тембри народів гірських районів від лісових чи степових. Для нас, переважно степовиків, характерні більш плавні мелодії, менш контрастні зіставлення. Проте якщо взяти колискові, то у всіх народів вони більш спокійні. Почуття, які передаються під час колисання немовляти, досить схожі — вони спокійні, сповнені любові.
У вираженні кохання Україна за діапазоном передачі почуттів схожа на Південну Францію, але в нас ці переживання більш екзальтовані, коли дійсно плачеш, виконуючи історичні пісні чи любовну лірику. А, наприклад, німці чи англійці, оспівуючи поразки в війнах, не так проймають, тобто в українській ліриці спектр почуттів ширший.
НАСТОЯНЕ ВИНО МУЗИКИ
Костянтин Чеченя відомий і як композитор, що написав музику до фільмів «Стоїть явір», «Капітанша» за твором Т. Шевченка та ін.
— Якщо порівняти написання музики з відкриттям-поверненням музики, яка не звучала протягом трьох-чотирьох століть, і зважити на терезах, що важливіше, то переважать не мої опуси, а ця повернена до сучасного слухача музика, — зізнається музикант.
Найдавніша музика, що її виконує ансамбль, належить до шостого століття до Різдва Христового. Костянтину Чечені приємно, що якоїсь цільової аудиторії в ансамблю немає. Це і молодь, і старші люди. Сприймається автентична музика іноді діаметрально протилежно, для старшого віку вона здається заспокійливою, а молодь її відчуває як середньовічний рок, під який можна було танцювати. Своєю творчістю музиканти показують, що автентична музика — не музейний експонат, не покрита шаром пилу, вона абсолютно жива і придатна не тільки для постановок історичних фільмів чи вистав, а й цілком прийнятна в сучасному аудіопросторі. Понад сто творів української та західноєвропейської автентичної музики Ансамблем давньої музики записано в фонди українського радіо. Разом із тим вони випустили в світ дев’ять компакт-дисків, у тому числі із піснями у виконанні Ніни Матвієнко.
В часи неймовірного технічного прориву, хоч як це дивно, грандіозних відкриттів у музиці так і не відбулося, техніка прагне увірватися в музику, зробити її більш механічною. А от автентичні мотиви можна використовувати як музикотерапію. В цьому сенсі вона, як чудове вино, відстоялася у віках. Відомо, що, наприклад, звукові хвилі, які відповідають ноті «ре», лікувально впливають на дихальні органи.
— Наш ансамбль під час репетицій постійно відчуває на собі цілющий вплив давньої музики. Дійсно, після гри стаєш ніби чистішим, — говорить Костянтин Чеченя. — Іноді перелопачуєш стільки музики — й розумієш, що краще її не виносити на широкий загал, адже це велика відповідальність. На жаль, не кожен наш композитор чи поет розуміє це, задля епатажу видають твори «хворі» чи потворні, не замислюючись над наслідками, що несе цей звук, це слово. Слухаючи сучасне радіо, шкодую, що на станціях немає досвідчених редакторів. Потрібно більш професійно до цього ставитися, пріоритетом визначати не те, що мені подобається, а що саме і для кого це прозвучить. Сьогодні тенденція до байдужості — все одно «з’їдять» і таку музику. А тому культура «споживання» музики в нас просто жахлива, щось на зразок того, як шоколад покришити в борщ.
ІНСТРУМЕНТИ ІЗ ФРЕСОК СОФІЇ
У питанні виконання давньої музики разом із талантом музиканта першорядну роль відіграє й автентичний інструмент, на якому відтворюються давні твори. За тогочасними картинами, кресленнями, як правило, і знаходять собі нове життя музикальні інструменти. А от деякі із інструментів часів Київської Русі — лютню, флейту, ударні — реставратори відтворили із фресок Софії Київської. На черзі орган, на відновлення якого вже готові і необхідні креслення, проте справа впирається у фінанси. В цілому до наших часів дійшли музичні інструменти, зроблені не пізніше XVII століття. Серед них так звана барокова гітара, що має п’ять подвійних струн, яку зробив свого часу Антоніо Страдіварі. З більш давніх часів до нас дійшла лютня, уд, колісна ліра, блок-флейта, що стали для Ансамблю давньої музики знаряддям їхньої творчості. Прикро, що нині доля подальшого розвитку вивчення давньої музики під запитанням.
— Сьогодні проблема — готувати нове покоління лютністів через брак інструментарію і високу вартість його виготовлення, — говорить К. Чеченя. — В Польщі, наприклад, є школи й Академія давньої музики, де готують різних фахівців. В Україні цього немає, є тільки окремі спроби, проте вони, як правило, недієздатні через відсутність фінансування.
Значну роботу у виготовленні та реставрації стародавніх інструментів виконує сьогодні Київський кобзарський цех, діяльність якого відроджено зусиллями відомого кобзаря, бандуриста, майстра народних музичних інструментів Миколи Будника. У майстра був особливий талант — зробити інструмент так, щоб він «дихав у руках», за давніми традиціями, коли створення інструменту починається ще із особливого методу вибору дерева, його висушування, а потім тесання — і все це фактично нагадує містичне дійство. Саме такі інструменти дають можливість Ансамблю давньої музики донести до сьогодення світ наших предків.
