Наше майбутнє — у минулому. В достовірності цього висловлення переконалися всі, хто завітав на першу виставку серії «Пейзаж & Натюрморт», яка відкрилася у Музеї сучасного образотворчого мистецтва.
Незважаючи на молодість, цей музей має чисельну збірку живопису, графіки та скульптури, частина якої була представлена на експозиції. Її склали майже 100 творів художників повоєнних поколінь. Найстаршому експоненту — 68, наймолодшому — 22. Усі автори мають за плечима академічну мистецьку освіту традиційного «реалістичного напрямку». Проте після навчання кожен з них обрав власний шлях, «виробив» власний стиль.
На виставці представлені твори художників майже всіх регіонів України: Криму, Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Києва, Львова... Серед робіт окрім картин широко визнаних митців — Андрія Чебикіна, Віктора Гонтаріва, Михайла Демцю, Гаяне Атаян, Олександра Павлова, Михайла Шевченка, Любові Рапопорт, Марка Гейка та інших. Можна побачити живопис і графіку художників середнього і молодшого поколінь, визнання яких ще попереду. Проте справжньою сенсацією цієї виставки стали живописні полотна нині майже невідомого львівського митця, учасника легендарної «бульдозерної виставки» — Степана Тітка (музей планує показати ретроспективу його творів).
«Мене надихають люди та зовнішні обставини, — розповідає про свої роботи Тітко. — Особливість періоду, коли створювалися полотна, представлені на цій виставці, полягає в тому, що не можна було виплескувати свої враження так, як це хотілося робити. Імпресіонізм, приховування «справжнього» за образами — це те, що прослідковується в роботах соцреалізму. Музика кольору лунає стиха, вона є фоном, доповненням до несказанного, в кожному зображеному предметі переховується «слово». Такі правила задавалися тим періодом і у кожного з художників був свій підхід до створення картин. Зараз, пройшовши немалий життєвий шлях та набувши ще більшого досвіду, я під іншим кутом дивлюся як на власні полотна, так і на події періоду соцреалізму. Можливо, я почав би з початку — малював би по-іншому, мабуть, уникнув би багатьох неприємностей, внаслідок яких велику кількість моїх робіт було страчено. Проте їхню тематику я б не змінював, залишаючись чесним перед собою та перед тими, хто розумів і розуміє мою творчість».
Ще одну особливість експозиції можна побачити посеред одного з залів, в якому на невеличких мольбертах представлені дитячі малюнки. Вони були створені вихованцями школи-дитсадка «Кияночка», що завітали до музею, та надихнувшись роботами видатних митців, створили «свої пейзажі» a la prima. Їхні малюнки залишаться в залах поряд із дорослими картинами і візьмуть участь у конкурсі на кращий дитячий малюнок. На думку керівника експозиції Тетяни Грущенко, «діти, які відвідують музеї, яким подобається мистецтво та які самі створюють власні шедеври, почувають себе розкутіше, швидше розвиваються та «товаришують» з навколишнім світом». Протягом двох тижнів кожен з відвідувачів може стати учасником анонімного голосування, віддавши перевагу роботі, яка сподобалася найбільше.
