Авжеж, тепер він процвітаючий західний музикант-мультиінструменталіст, який уже майже десять років живе і працює в Датському Королівстві.
Як правило, найбільше, чого вдається досягти нашим музикантам, бодай найкваліфікованішим, за кордоном, — це відіграти якісь разові концерти, чи «заякоритися» в ресторанчику, чи, в найкращому випадку, влаштуватися сейшенменами (студійними музикантами) на тамтешніх студіях звукозапису. Андрій Буторін — виняток із цього загального правила. Він перший з українських музикантів облаштував за кордоном свою власну студію звукозапису під лейблом «BLN Records», на якій майже 5 років тому записав свій дебютний альбом «The Women». Практично це був перший компакт-диск, випущений українським музикантом за кордоном і для закордонного слухача. Цю роботу, в основу якої покладено інструментальні композиції, Андрій презентував Її Величності Королеві Данії.
Звичайно, спочатку довелося здолати типовий шлях новоприбулого музиканта-іммігранта: пошук контактів, підготовка матеріалу для виконання, вивчення смаків потенційного слухача, реклама. Грав на вулицях, аби заробити на прожиття та плату за помешкання.
— Вуличні музиканти «там» істотно відрізняються від наших бомжуватих «христарадників», які грають «мимо нот», — каже Андрій. — «У них», якщо погано граєш, на тебе просто ніхто не зверне уваги, отже, і не заплатить. Справжній вуличний виконавець у Данії здатний збирати натовп і утримувати його увагу годинами. Він тут же продає свої касети чи компакт-диски. Від того, як себе подасть музикант на вулиці, не в останню чергу залежить, чи звернуть на нього увагу великі фірми.
Майстерність музикантів, надто академічних, зі Східної Європи вельми цінується на Заході. Однак, за великим рахунком, їхньою «розкруткою» там ніхто не займається. Тамтешній імпресаріо перед тим, як вирішити робити тобі промоушн, мусить бути впевненим, що ти несподівано не зірвешся з місця. До того ж наші митці звикли, що їм усі повинні допомагати. Тим часом, аби справа зрушила з місця, потрібні взаємні зусилля як менеджерів, так і самих музикантів. Наші ж часто починають одразу рахувати свої гроші, забуваючи при тому, скільки в них укладено коштів, зусиль, а нерідко й нервів.
Одного разу після концертної «солянки» в Гамбурзі, в якій грав Андрій, у нього придбав компакт-диск якийсь дідусь.
— Ми розговорилися. Дізнавшись, що я з Полтави, він сказав, що воював там під час Другої світової, — згадує Буторін. — Дивна річ — доля: він свого часу прийшов до нас із танками, а я до них — з ударною установкою.
Нині Андрій знову в Данії: записує в Копенгагені вже третій компакт, матеріал для якого з'явився, за його словами, під впливом зустрічі в Гамбурзі з видатним ударником Дейвом Уокклом (із ним записували свої альбоми Чик Кореа, Мадонна, Роберт Плант, Дайана Росс). На сьогодні дебютна робота Буторіна розійшлася в Данії шеститисячним тиражем. Для такої маленької країни це таки чимало, тож у майбутнє Андрій дивиться цілком оптимістично.
№187 01.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
