Славетний польський режисер Роман Поланський, автор відомих українському глядачеві фільмів "Ніж у воді" та "Смерть і дівчина", несподівано взявся за постановку мюзиклу "Бал упирів" у віденському "Раймунд-театрі". Твір є сценічною адаптацією власного фільму Поланського "Безстрашні убивці вампірів", знятого тридцять років тому в Америці за "класичним" романом Брема Стокера про Дракулу (1897).
Та стрічка була зроблена як своєрідна пародія на фільми жахів, і саме потягом до пародії, а не захопленням "вапіризмом" пояснює Р.Поланський свій відступ від витончено-психологічних фільмів до суто розважальних. Тим часом своєю найкращою стрічкою він і досі вважає "Дитя Розмарі", ранній фільм, де він "уперше дістав можливість зробити все, як задумав". "Американці вважають моїм найкращим фільмом "Чайнатаун", - каже Поланський, - європейці - "Упирів", а кіномани - "Пастку"... Я ж відчуваю, що ще не зробив фільму, яким був би цілком задоволений".
Постановку "Балу упирів" у Відні він вважає суто комерційним проектом, хоча й дуже високо оцінює композиції Джима Стаймана до цього твору, як і жанр мюзиклу загалом. "Я не маю жодних упереджень до цього жанру, - каже Поланський. - Справді, я люблю оперу, але не люблю снобізму довкола опери, поширеного в країнах на зразок Польщі чи Австрії... Власне, це й стримує мене від частішого режисирування опер - хоч свого часу я ставив і "Ріголетто", і "Казки Гофмана", і "Лулу" Берга... Мюзиклів я ще не ставив. Зрештою, я до пуття й не знаю, де проходить межа між оперою та мюзиклом. Чи може, мюзикл - це жанр, у якому використовують мікрофони й підсилювачі? Тоді "Аїда", поставлена з мікрофонами серед пірамід, - уже не опера?!.. Як на мене, то Моцартова "Чарівна флейта" - справжнісінький мюзикл".
Свою режисерську повільність (кількарічні перерви між фільмами є для популярних західних режисерів річчю рідкісною) Поланський пояснює власною вибагливістю щодо сценарного матеріалу. "Здебільшого я сам є автором або співавтором сценарію. Важко проте знайти тему, яка б захопила мене на кілька років. А коли й щастить, то не завжди є продюсер, готовий цю ідею підтримати". Паузи між фільмами відтак доводиться заповнювати театром.
"Бал упирів" у Відні Роман Поланський поставив за три місяці. "Я знав Відень з кількох коротких приїздів на презентації власних фільмів - і він завжди здавався мені доволі нудним. Отож найбільше я боявся в цьому місті знудитися, - зізнається Поланський. - Але мої побоювання були марні. Ці три місяці виявилися настільки заповненими працею, що я так і не побачив у Відні нічого, крім двох-трьох ресторанів..."
