Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Відкритий лист

Предстоятелю Української Греко-Католицької Церкви Патріарху Святославу (Шевчуку)
17 квітня, 2022 - 12:03

Ваша Святосте!

Після того, як Папа Франциск благословив українку і московитку, що несли Хрест під час «Хресної дороги» у Колізеї, більше не можна робити вигляд, що нічого суттєвого не відбулося у стосунках Апостольського Престолу і мільйонами українців-греко-католиків в Україні та за її межами.

У такий спосіб Папа Франциск вирішив зайняти чітку позицію щодо війни в Україні, і вона, на жаль, не проукраїнська.

При цьому, Папа Франциск послідовний у своєму ставленні до війни. Він ніколи однозначно не був на боці українців. Так, він виступав і виступає проти війни, але ніколи не засуджував і не засудджує РФ або Путіна, які вбивають українців.

Папа Франциск вважає, що має моральне право бути «над процесом». Що ж, Бог йому суддя і, напевно, не мені оцінювати таку «мораль».

Віддаю Вам належне за сміливість і принциповість вказати Франциску про неприпустимість «примирення» між катом і жертвою. Але, виглядає, що Папа Франциск принципово проігнорував прохання Церкви, яка об’єднує більше п’яти мільйонів католиків східного обряду .

Як з цим бути? Пробачити? Зробити вигляд, що нічого екстраординарного не відбулося? Ось ключові питання для українців, зокрема греко-католиків.

Вважаю, що сьогодні УГКЦ стоїть перед викликом про який ще вчора не могла й думати, а сьогодні, коли нація у війні з Московією спливає кров’ю, має дати на нього конкретну відповідь.

В обставинах, що склалися, УГКЦ, на моє переконання, дозріла, щоб скликати Синод єпископів, на якому проголосити патріарший статус Церкви.

Нагадаю, що у 60-ті роки минулого століття на Другому Ватиканському Соборі святої пам’яті Патріарх Йосиф Сліпий вперше виразно озвучив вимогу піднести Українську Греко-Католицьку Церкву до Патріаршої гідності й відтоді аж до наших днів ця ідея не втрачає актуальності.

Патріарх Йосип Сліпий розумів, що сан патріарха і статус патріархату для УГКЦ не самоціль, а можливість зберегти свою незалежність, єдність та національну ідентичність, стати «овочем дозрілої свідомості» нашого народу.

Наступним кроком мав би стати екуменічний діалог між УГКЦ і Православною Церквою України у напрямку відновлення первісної єдності Церкви, а саме - досягнення єдності Церков Володимирового Хрещення в єдиній помісній Київській Церкві.

Передбачаю, що проголошення патріаршого статусу УГКЦ не сподобається Ватикану. Однак, без перебільшення, доля майбутнього світу сьогодні вирішується не у Ватикані або Римі. Усі столиці світу сьогодні стали провінційними містами, допоки Київ б’ється за незалежність України і щасливе майбутнє світу, в тому числі Ватикану і Риму.

А тому так важливо не змарнувати історичного шансу!

З повагою

Богдан Червак,

Голова ОУН,

греко-католик

Рубрика: