У концерті прозвучали твори Миколи Дилецького — українського музичного теоретика і композитора ХVII століття. «Своїм» композитором маестро вважають музикознавці не лише України, а й Литви, Росії, Польщі та Білорусі. Приводом для цього є географія його прижиттєвих переміщень: він закінчив Віленську єзуїтську академію, працював у Вільно, Смоленську, Москві. А сучасник Дилецького, диякон Іоанікій Коренєв, автор полемічного твору «Мусикія», записаного в одному рукописі з трактатом Дилецького «Граматика мусикійська», називає його «житель града Києва». До того ж, про українське коріння Дилецького свідчить сама його музика, в якій сплелися поліфонічна техніка західноєвропейського бароко та українська мелодика.
Партесні концерти досліджуються в Україні вже понад півстоліття. У радянський період, як музика церковного призначення, вони перебували на маргінесі музикознавства, і вивчення їх рухалося завдяки неймовірним зусиллям та ентузіазму окремих вчених. Одна з них — українська музикознавиця, академік Ніна Олександрівна Герасимова-Персидська, яка віднайшла твори Дилецького-композитора і вперше видала їх друком 1981 року в Києві.
Відродження партесів розпочалося в роки незалежності, коли з’явилися нові видання, до партесного репертуару почали звертатися виконавці: муніципальний камерний хор «Київ», львівський ансамбль старовинної музики А cаppella Leopolis, чоловічий ансамбль «Конкорд». Ідея започаткованого Open Opera Ukraine проекту — привернути увагу якомога більшого числа слухачів в Україні й за кордоном до величного спадку українського музичного бароко, яким є партесні концерти, а також стимулювати нову хвилю інтересу до партесів з боку як дослідників, так і виконавців.
Основу програми склали чотириголосні твори, які зберігаються в архівах Національної бібліотеки в Санкт-Петербурзі. Їх розшифрувала й підготувала до друку музикознавиця Ірина Герасимова, а видані вони були наприкінці минулого року у Варшаві. В Україні вони прозвучали вперше. Було виконано також твір, знайдений свого часу в Києві, в архіві Інституту рукопису Національної бібліотеки імені В. Вернадського та атрибутований на підставі інших джерел Ніною Герасимовою-Персидською.
Нагадаємо, партеси створювалися для звучання у храмі й розкривають усі нюанси, гру співзвуч, що утворюються від поєднання різних поліфонічних ліній, лише в акустичному просторі храму. Тому завдяки керівництву Національного заповідника «Софія Київська» справді унікальною стала нагода почути партесні концерти в соборі Святої Софії Премудрості Божої. Імовірно, що саме Софія Київська буда тим простором, у якому звучали партесні твори за часів їх створення.
Виконавцями стали солісти, спеціально відібрані для проекту художньою керівницею Open Opera Ukraine, досвідченою знавчинею ренесансного та барокового співу хормейстеркою Наталією ХМІЛЕВСЬКОЮ.
«У партесному музикуванні важливі індивідуальності, які творять дещо спільне, — зазначає Наталія Хмілевська. — Ми орієнтувалися якраз на те, чи має співак темброву індивідуальність, чи буде готовий до світоглядного перезавантаження, адже виконання партесів потребує зміни сталих уявлень щодо хорової музики». Багато декорований віртуозними прикрасами і розспівами, побудований на контрастах темпу й гучності, партесний спів потребує справді високопрофесійних навичок та вокальної техніки, яку продемонстрували співаки.
Твори, представлені у програмі, виконувалися різними складами — від мішаних складів солістів у вокальних квартетах, чоловічого квінтету до камерного ансамблевого складу на 13 учасників, у якому в рамках однієї композиції чергувалися епізоди співу всього ансамблю з різноманітними дуетами солістів. Один із творів — концерт «О, сладкий свѣте, Михаиле Архангеле» — чоловічий квінтет виконав на хорах Софійського собору, подарувавши слухачам нові акустичні ефекти.
Концерт транслювався телеканалом «UA: Культура», що дало можливість долучитися до цієї непересічної події всім охочим. А присутні на концерті гості поділилися враженнями:
— Програма готувалася два місяці, і для колективу, який був зібраний спеціально для проекту, це є перший досвід виконання партесних творів. Але, на моє враження, співакам вдалося досягти осмисленого донесення тексту, відповідності місцю, простору і стилістиці самої музики, — каже Євгенія ІГНАТЕНКО, кандидат мистецтвознавства, доцент Національної музичної академії України, науковий консультант проекту «Musica sacra Ukraina: партесний вимір». — Зробити цю музику зрозумілою, віднайти в ній усі принади і виконувати її, милуючись цими принадами, — це, безперечно, досягнення колективу.
— Багато важить те, що результати наукових досліджень — новознайдені, розшифровані та атрибутовані твори, факти музичної історії, які постають завдяки вивченню документів, — стають надбанням широкого загалу. Адже це змінює усталені (як правило, дуже загальні та приблизні) уявлення про те, якою була наша музика, виокремити власне український внесок у європейську та світову музичну культуру, простежити тяглість музичного професіоналізму на наших теренах, — вважає Іван КУЗЬМІНСЬКИЙ, кандидат мистецтвознавства, Національна музична академія України.
— Подія є величезним досягненням усіх людей, які змогли своєю пристрастю і професійністю втілити актуальну мету — повернути до життя твори й постаті української культури, які допомагають нам самим переосмислити власну ідентичність, вписати себе як націю, як державу у світовий культурний контекст, — відзначив Володимир ШЕЙКО, генеральний директор Українського інституту.
