Національна телекомпанія України в четвер відзначила потрійне свято: 55-річчя, День працівників телебачення, радіомовлення та зв’язку та відкриття з нагоди ювілею експозиції першого музею Національної телекомпанії. Про це «День» повідомляв. А тепер — подробиці і перші враження.
Сповнене святкового оформлення, урочистих облич та слів, відкриття музею — першого у своєму роді за всю історію телебачення України, що досить значимо — не обійшлось без вручення нагород, подарунків, передачі нових експонатів. Найвищою відзнакою Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення України з нагоди 55-річчя телевізійного мовлення в Україні, до Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку відзначила Національну телекомпанію, постановивши «За особливі заслуги у розбудові телерадіоінформаційного простору держави, високі трудові досягнення у сфері телебачення нагородити Почесною грамотою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення колектив Національної телекомпанії України». «Хай з цього починаються наші внески у розбудову вашого музею», — сказав Віталій Шевченко. Також Нацрада вирішила подарувати в музей першу ліцензію, яку отримала телекомпанія в незалежній Україні, оформлену під номером 101, що відбулося 10 років тому — 19 вересня 1996 року. Керівник головної служби інформаційної політики Секретаріату Президента Олександр Семирядченко передав поздоровлення колективу НТКУ та вручив книгу з особистими привітаннями Президента України Віктора Ющенка «Україна. Від незалежності до свободи», де зібрано світлини відомих подій нашої країни в розвитку історії.
Цінний експонат до музею передала заступник директора творчого об’єднання публіцистичних програм Віра Бояренко, яку називають взірцем відданості своїй справі, людина, яка першою в Україні отримала звання «Заслужений журналіст України». Вона віддала в музей трудову книжку першого художнього керівника, головного режисера Київської студії телебачення Михайла Казнєвського, у якій зокрема міститься запис, датований 19 січня 1952 року (перша передача вийшла 6 листопада 1951 року) «зачислен на должность режиссера телецентра». Михайло Казнєвський — людина, яка творила й розбудовувала українське телебачення. Він першим отримав звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР.
Першу екскурсію у музеї Національної телекомпанії України по праву провів один із ідеологів створення експозиції — віце-президент НТКУ Сергій Федоров, який, між іншим, стверджував: «Я не натхненник. Я просто 10 років завжди казав: «А давайте музей зробимо». В музеї представлені три напрямки: перший напрямок — це техніка, яка використовувалась для телевізійного виробництва, другий — творчі наробки, галерея наших художників-постановників, третій — головний — фотографії людей і, в майбутньому, їхні творчі біографії. Звісно, зразки техніки, представлені в експозиції, раритетні — вони вже не використовуються на телебаченні. «Насправді це тільки початок, — сказав Віталій Докаленко, президент Національної телекомпанії України, — Ми пробували знайти ту першу техніку, на якій працювали, але її в Києві немає. Маємо надію знайти її в регіонах і, можливо, там є перші камери. Але у нас є перша камера, яка була надзвичайно важкою, і оператори відмовлялись з нею працювати. Найголовніше, що ми збираємо велику експозицію про людей, які розпочинали працювати і з першими телекамерами, і з першими програмами, і тими програмами, які стали головними на той час в країні, і ті програми, з якими покоління українців росли і доросли до сьогоднішніх часів».
Як говорять самі засновники, експозиція музею сьогодні — це тільки маленька спроба і перший крок. Тому і площа музею невелика. Проте Сергій Федоров переконаний, що «головне — не площа, головне — наповнення». А наповнення й справді досить вражаюче для першої спроби. «Якщо, як було зазначено представниками Нацради, це буде підтримано, — сказав Сергій Федоров, — а Комітетом профінансовано, то можна від музею телекомпанії поступово перейти до музею телебачення України, в якому будуть представлені ще й регіони, а якщо це музей телебачення України загальнодержавний, то можна вже говорити про якесь приміщення чи будівлю, у якій це все робити. Дуже багато просять із шкіл, інститутів: зробіть екскурсію, покажіть, розкажіть, тому це все досить перспективна справа, і вона повинна бути».
Поділитись своїми думками та враженнями стосовно експозиції музею ми попросили гостей відкриття.
Віталій ДОКАЛЕНКО, президент Національної телекомпанії України:
— У 1986 році я прийшов на телебачення. Для мене було дуже дивно, що всі називали одне одного просто на ім’я — це була така телевізійна романтика. За цим великим виробництвом стоїть велике діло, створення яскравих образів, просвітництво. Хочу подякувати всім ветеранам, які тоді працювали, створювали з нуля телебачення. Це було важко, адже не було форматів, традицій, тенденцій — вони створювались саме тут. Тому музей Національної телекомпанії України — це музей всього телебачення України. Ми знову маємо можливість стати першим каналом в країні.
Музей Національної телекомпанії України уособлює в собі винятковий символ — символ єднання поколінь телевізійників, символ великої і сильної команди Першого Національного! Лише спільні зусилля колективу, спільна воля та бажання втілення творчих задумів у реальність сьогодні дали життя новому явищу у телевізійній сфері — музею НТКУ!
Напевно, дуже символічним є й те, що музей Національної телекомпанії України починає своє існування саме зараз, адже сьогоднішній колектив Першого Національного сміливо може говорити про те, що ним вписано гідну сторінку в історію НТКУ.
Протягом року в ефірі Першого Національного з’явилося понад п’ятнадцять нових програм власного виробництва, які є відображенням нашого життя, наших проблем, наших переживань та радощів!
Едуард ПРУТНІК, голова Державного комітету України з питань телебачення та радіомовлення:
— Як сказав Шопенгауер, дзеркало — це відображення кожного з нас; в дзеркалі розумієш, що в тобі добре, а що не так. Телебачення — це дзеркало суспільства, і коли не подобається, що в цьому дзеркалі, то, мабуть, є якісь вади в суспільстві. Я дуже вдячний працівникам каналу, що вони роблять цю роботу і є дзеркалом суспільства. Держава поклала початок цьому каналу, за два-три роки, я сподіваюсь, ми зробимо суспільне мовлення і держава продовжуватиме дбати про те, щоб телевізійний простір держави розвивався плідно.
Ми сьогодні звернемось до регіональних телекомпаній з проханням до всіх, у кого є якісь раритетні прилади, здати їх у музей. Тут на площі ми плануємо зробити великий медіа-сіті, що буде передбачати технічне переоснащення. Перший варіант такого проекту лежить уже на столі керівника телекомпанії. Звісно, ми будемо його доробляти, проводити це рішення через уряд, розмовляти про кошти — інвестиційні, державні. Ми будемо йти далі.
Віталій ШЕВЧЕНКО, голова Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення України:
— Національна телекомпанія була першою, коли виникало в Україні телебачення, першою і тривалий час єдиною, коли в незалежній Україні ми розбудовували плюралістичний телевізійний простір. І хоч що б сталося, хоч як би розвивалася наша галузь, хоч які б телекомпанії виникали — все одно першість каналу ніхто не відніме. Журналістів сьогодні називають літописцями, а більша частина діяльності Національної компанії припадає на той час, коли журналістів називали будівничими. Не зважаючи на політичні обставини, Національна телекомпанія робила свою роботу якісно, добре, і вони створили документи, які мають непересічну цінність, які завжди будуть матеріалами для об’єктивного дослідження нашої історії, нашої держави, які ніколи не втратять своєї ваги. Відкриття першого музею — це те, що навіть Національна Рада не зробила, хоча законом визначено, що ми маємо створювати музеї, архіви тощо, тому ваша сторінка і в цій справі є першою.
Олександр СЕМИРЯДЧЕНКО, керівник головної служби інформаційної політики Секретаріату Президента України:
— Мені дуже приємно, що перший свій сюжет я зняв ще на кінокамері на Хрещатику, 26. Коли вже є музей, то це яскраво свідчить про те, що вже є історія, є що показати, чим пишатися і бачити витоки і головне — з цього зробити якийсь пошук на майбутнє. Дуже добре, що Національна телекомпанія розуміє: щоб забезпечити розвиток і світлу перспективу, тим, хто прийде на телекомпанію, потрібно побачити те, з чого починалося, оцінити те, що є зараз і зрозуміло, що треба зробити все, щоб твоє досягнення було колись яскравим музейним експонатом для тих, хто прийде після тебе.
Віра БОЯРЕНКО, заступник директора творчого об’єднання публіцистичних програм Першого Національного:
— Я, по-перше, хочу, щоб українське телебачення було самобутнім. Ясно, що в телебаченні вже все давно відкрито — жанри, типи, і є мода на певні проекти, але незважаючи ні на що, ми повинні бути самобутніми, патріотами своєї країни, передавати в своїх передачах (тому що це дуже сильний засіб впливу) любов до своєї землі, свого краю, історії і до своїх людей.
Дуже тішуся подією відкриття музею, тому що мене хвилює, що молодь відчуває потребу ознайомитись зі сторінками історії. Коли приходять люди і заново відкривають телебачення щоразу, а воно вже кимось було відкрито, мені здається, той журналіст не досягне бажаного. Це тільки перші кроки музею. У нас дуже багато матеріалів — все ж 55 років, і ми хочемо зробити літопис українського телебачення. Я сім років була творчим керівником телемарафону «Дзвони Чорнобиля» (перший провела в 1991році, а останній — 10 років тому, на 10-річчя трагедії Чорнобиля). Я передала деякі експонати, які дарували нам на марафоні. Особливо мене завжди зворушувало, коли діти приносили подарунки. Тут є експонат, подарований учнями Косівського художнього училища — шкатулка.
Уже в перший день відкриття експозицію музею НТКУ оглянули учні першого класу Печерського ліцею. Поки що вхід безкоштовний, і відвідати експозицію музею можуть всі охочі. За словами Сергія Федорова, гідами будуть співробітники каналу. «Кажуть мудрі, що той, хто не пам’ятає своєї історії — не має майбутнього. Я думаю, що в нашого, українського, телебачення прекрасне майбутнє», — оптимістично підсумувала Віра Бояренко.
