Триває повномасштабна війна, розв‘язана рашистами в Україні. Наші бійці своїми героїчними діями, б‘ють ворога і доказали, що «друга армія світу», як називали закордонні ЗМІ вояк рф – це міф! А насправді це мародери та ґвалтівники, і за злочини та вбивства мирних людей їх будуть судити у Гаазі. Ми радіємо тріумфальним перемогам ЗСУ на фронті бойових дій.
Нині на Харківщині вже почався контрнаступ ЗСУ і його вже неможливо зупинити! «Бійці ТРО відновили прикордонний знак на цій ділянці кордону. Українські захисники вийшли до державного кордону України у Харківській області, - повідомляє 24 канал. - У Міноборони України зазначили, що бійці Сил територіальної оборони Харкова вийшли до державного кордону України у Харківській області. "227 батальйон 127 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Харкова витіснив росіян і вийшов на дільницю державного кордону", - йдеться у повідомленні.
"Захисники Харківщини вийшли на державний кордон України. Пишаємось бійцями 227 батальйону 127 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, які відновили прикордонний знак на ділянці державного кордону! Дякуємо кожному, хто, ризикуючи життям, звільняє Україну від російських загарбників", - каже Голова Харківської ОВ Олег СИНЕГУБОВ, який також повідомив про вихід українських захисників на дільницю держкордону. З його слів, бійці Сил ТРО відновили прикордонний знак на цій ділянці кордону…
Євген Нищук у моновиставі «Прекрасний звір у серці»
Нині митці теж готуються до тріумфальних перемог на сценах! Нагадаю, з перших днів війни, запрацював у приміщенні театру «Сузір‘я» центр волонтерського руху «Сузір‘ячко», який активно діє і до нині. Зараз, поступово, відроджується мистецьке життя у нашій столиці, відбуваються концерти, творчі зустрічі, почали відкривати завіси театри. Про цікаві проєкти, які були брендом Києва і, після закінчення війни, є шанс дати їм нове життя - наша розмова з народним артистом України Олексієм Кужельним.
Нагадаємо міжнародний театральний фестиваль міст-побратимів «Київ-травневий» був започаткований розпорядження КМДА у грудні 1998 року. За 10 років, у рамках фесту, відбувалися знакові імпрези, виступали зірки з різних країн, на гастролі приїжджали театральні зірки з різних країн світу, відбувалися майстер-класи, демонструвались вистави, які викликали великий резонанс у критиків і публіки. Чимало туристів спеціально їхали до Києва саме у травні бо в цю пору наша столиця особливий має шарм, коли все буяю зеленню, квітнуть каштани та бузок – окраса нашого міста.
«ТРЕБА ПІДНОСИТИ ІМІДЖ НАШОЇ СТОЛИЦІ»
- «Київ-травневий» був привабливим не лише фестивальними програмами. Він об’єднував культурні та екскурсійні заходи, показував туристам красу і неповторність нашого міста, - знадує Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, один із ініціаторів міжнародного театрального фестивалю міст-побратимів «Київ-травневий». – Впевнений, що скоро Україна переможе, а коли війна закінчиться, то нам не потрібно вигадувати «велосипед», а можна відродити цікавий проєкт, розширити його, зробити нові акценти. Зокрема, має йтися про формування унікальної сутності Києва, відмінної від інших українських міст. Нам є що показати й чим пишатися. Треба підносити імідж нашої столиці. Впевнений. Усвідомлено чи неусвідомлено, але всі, хто працює в мистецтві, до цього постійно прагнуть.
У мирний час у Києві було не так багато фестивалів і конкурсів міжнародного рівня, які несуть культурну, просвітницьку, дипломатичну та навіть політичну місії. Наприклад, «Київ-травневий» був привабливим не лише різноманітною програмою, але й тим, що проходив у травні, коли наша столиця стає надзвичайно красивою через квітучі каштани, бузок, тюльпани. Саме повітря п’янить. Будь-який іноземець, що побував у цей час у Києві, закохувався в наше місто. Я вважаю, що потрібно цей період активніше використати. Можна проводити безліч різних заходів, ігор, хеппенінгів, масовок, форумів (не лише в галузі мистецтва, але й економіки, науки, лінгвістики), щоб люди розуміли: у Києві потрібно обов’язково побувати саме в травні. А ще має бути якийсь майдан, де б могли спілкуватися митці, чиновники мерії з людьми.
Нагадаю, що «Київ-травневий» з майстер-класами був ковтком свіжого повітря. Ми проводили величезну роботу з усіма культурними представництвами, щоб запросити до нашої столиці самобутні, цікаві колективи, зірок. Хоча було б простіше зробити фотовиставку, провести кінопоказ, привезти трьох музикантів, а театр — це дуже дорога та клопітка справа. Я вважаю, що після війни треба аби експериментальний рух набрав в Україні потужної сили.
Сьогодні музиканти, художники, оперні співаки запитані за кордоном. Україну знають у світі і є цікавість до нашої країни не лише тому, що наші збройні сили дають відсіч окупантам-рашитам. Зараз чимало українців через війну опинилися у різних країнах. Всі світові ТОП-новини – це ситуація про Україну і це треба використати.
Потрібно пам‘ятати, що культура завжди йшла попереду економіки, політики, і що б ми не робили, все впирається в питання культури. Нам потрібно зробити стрибок, прорив уперед. Війна закінчиться і всі ми в передчутті чогось нового, світлого... Дуже хотілося, щоб моменти того очікування були запліднені. Нехай не відразу станеться їхня реалізація, але вона все ж таки буде. Ось у цих очікуваннях, що стосується Києва, Головного управління культури, то мені здається, що сьогодні залишилися серйозні надії, що стануться зміни на краще…
«ПІДНЯТИСЯ ДО НАЙВИЩИХ ВИСОТ»
31 травня, після тривалої перерви, театр «Сузір‘я» відкриє афішу аншлаговою моновиставою « Прекрасний звір у серці», в основі якої лежать твори легендарного Миколи Вінграновського. Це щемлива історія про життя і творчість, про злети і падіння, про сподівання і плани, і про те, як народжується Поезія з великої літери. Я поставив цю виставу спеціально на Євгене Нищука, дуже талановитого актора, з потрясаючою харизмою.
Нагадаємо, Микола Вінграновський – один із найголовніших представників творчої генерації шістдесятників. Того покоління, яке розквітло після страшних часів сталінського терору й придушення будь-якого інакомислення, і вже не боялося на повний голос заявити про себе в українському мистецтві. Експресивний, пристрасний лірик, Вінграновський не обмежувався самою тільки поезією. Він був і талановитим прозаїком, а також режисером, сценаристом й актором кількох фільмів, продовжувачем кінематографічних традицій Олександра Довженка.
У творчому доробку Миколи Вінграновського десять поетичних збірок, дев’ять повістей, один роман. Він зіграв вісім ролей і зняв 14 фільмів. Як то кажуть – талановита людина, талановита у всьому!
У виставі герой, який грає Нищук, утворює коло-Галактику, в яку вміщається поет, він носить її на собі, як думки, як Всесвіт. Євген Нищук не просто читає, а проживає вірші, що передають поліфонію прникливої поезії Миколи Вінграновського. Вони торкаються потаємного ліричного, розкривають політичні уподобання, дружні стосунки, передають зачарування природою, світом, мовою, країною, людьми. Іноді вірші звучать як звичайний прозовий текст, без будь-якої патетики, ніби герой ними розмовляє у повсякденному житті, в такий спосіб наближуючи Вінграновського до нашого сьогодення. Пластичні номери (хореограф — Олексій Скляренко) увиразнюють поезію рухом тіла, продовжують пориви поета. А довершує цей малюнок музика Тетяни Шамшетдінової. Від початку вистави музика відбиває ритм серця, що тільки-но почало битися, і зародилося нове життя. І мотив танго, і мотив колискової, написані спеціально для вистави, органічно поєднуються із пластичним малюнком актора.
Фінальним акордом постановки лунає вірш, який дав назву всій виставі, та уривок із фільму «Повість полум’яних літ» за сценарієм кінорежисера О. Довженка, де головну роль грав М.Вінграновський, і тексти із фотографіями, що пливуть із відеопроектора на стіни, вшановують пам’ять поета. Людини, яка змогла знайти своє життєве служіння і присвятити себе йому, виявити свій талант. Адже, за словами Вінграновського, головне — сісти в свій літак. І піднятися до найвищих висот…
Зараз ми живемо у часи, які увійдуть в історію становлення нашої держави. Нині незалежність країни бійці ЗСУ виборють на полі битви з рашистськими загарбниками. Митці, на творчому фронті теж воюють, а всі разом ми йдемо до великої перемоги!
