Знаменитому тенору, солісту Національної опери і раднику Президента України вчора виповнилося 45 років. «День» додзвонився до іменинника, застав Володимира Даниловича в офісі на вул. Банковій, привітав iз ювілеєм і поцікавився: як він відзначатиме день народження?
— Чути поздоровлення від газети «День» дуже приємно, — зізнався В. Гришко. — Адже саме ваше видання мене дуже підтримувало у тяжкі періоди моєї співацької кар’єри декілька років тому. Сьогодні я вперше приймаю поздоровлення як чиновник, але чиновником у чистому вигляді все одно себе не відчуваю. Я був і залишаюся співаком. А високе звання радника Президента України з культури мене як людину і громадянина не змінило. Просто додало відповідальності за свої слова і вчинки. Хоча дивно, що сиджу зараз у кабінеті, приймаю відвідувачів, відповідаю на дзвінки... Знаючи, що ввечері в мене на дачі збереться дуже багато гостей, я встав раніше й покосив траву, а потім, не змінюючи давньої традиції, поїхав на службу у Володимирський собор. Коли я не на гастролях, а в Києві, то завжди співаю в церковному хорі. Для мене іменини є гарним приводом зустрітися з друзями, родичами, колегами.
— У культурі в нас багато проблем. Що ви радите Президентові В. Ющенку й чи дослухається він до ваших порад? Чи не означає, що, ставши чиновником, ви перестанете виступати як співак?
— Погоджуючись працювати радником з культури, своєму безпосередньому начальникові — держсекретарю Олександру Зінченку я сказав, що бойовою одиницею є передусім як співак. Своїми виступами я працюю на підняття іміджу України у світі. Наприклад, недавно повернувся з Баден-Бадена, де разом з Валерієм Гергієвим виступав у опері «Чарівниця» на фестивалі, присвяченому пам’яті видатного диригента Г. Караяна. А на фестивалі «Слов’янський базар у Вітебську» не лише був членом журі Конкурсу молодих виконавців, а й співав на концерті, що презентував «День України» в Білорусі. Вважаю, що моє завдання — менше радити, а робити конкретну справу. Нам треба підіймати національну культуру й відродити такі легендарні місця, як Хортиця, Батурин. Нам треба звернути увагу на український репертуар, як класичний, який занепадає, так і робити нові постановки сучасних авторів в оперних театрах. Час ухвалити закон «Про меценатство», більше залучати бізнесменів до культурологічних проектів, а не «доїти» тільки бюджетні кошти країни.
— Ви зараз частіше виступаєте як естрадний співак, а не оперний. Не боїтеся «отруїтися» шоу-бізнесом, згубним для голосу академічного вокаліста?
— Я добре професiйно загартований. Виступи на естраді можна назвати моїм хобі й просто романтичним захопленням, яке властиве тенорам. Адже їх не даремно називають ліриками. А опера — це любов на все життя. Перед відповідальними виступами я дотримуюся режиму, серйозно займаюся вокалом не лише сам, а й зі своїми педагогами. Мені всього 45 — найкращий вік для чоловіка й співака. Я в хорошій вокальній формі, й це підтвердив мій колега і друг видатний італійський тенор Лучано Паваротті, з яким ми співали нинішньої весни на сцені палацу «Україна»...
Тут нам довелося перервати бесіду, оскільки в слухавці почулися голоси міні-хору, що наспівував: «З днем народження, Володимире»...
«День» приєднується до цих привітань. Бажаємо співакові нових і цікавих партій на найкращих оперних сценах України і світу й щоб його поради Президенту перетворилися на реальні справи.
