Педагог Тараса Штонди у Київській консерваторії професор
Галина Сухорукова вчила його, що глядачі завжди відчувають різницю між
справжнім переживанням та його імітацією. Тому вокаліст працює над кожним
образом майже ювелірно. «Створюючи образ, я ніби існую в потоці музики,
шукаю між нотних рядків, що ж хотів сказати композитор, намагаюся віднайти
тільки цьому образові притаманну вокальну характеристику», — зізнається
співак. Повна самовіддача допомагає відкривати нові можливості власного
голосу. Тож сьогодні в репертуарі Тараса Штонди — Великий Інквізитор та
Філіпп II у «Дон Карлосі», Захарія в «Набукко» та Монтероне в «Ріголетто»
Дж. Верді, Дон Базіліо в «Севільському цирульнику» Дж. Россіні, Командор
у «Дон Жуані» В. А. Моцарта, Гремін у «Євгенії Онєгіні»
П. Чайковського, Кирдяга в «Тарасі Бульбі» М. Лисенка,
Досифей у «Хованщині»
М. Мусоргського, басові партії в Реквіємах Дж. Верді, Моцарта,
А. Брукнера та Є. Станкевича, у Дев’ятій симфонії Бетховена та інших класичних
шедеврах. Нині Тарас Штонда готує партію Бориса Тимофійовича в опері Д.
Шостаковича «Катерина Ізмайлова».
1997 року вокаліст здобув «срібло» на Міжнародному конкурсі
Ф. Віньяса в Барселоні, посів перше місце на конкурсі Марії Каллас в Афінах.
З теплотою згадує, як член журі Першого міжнародного конкурсу вокалістів
імені І. Паторжинського в Луганську (там, до речі, Тарас поділив I місце
з львівським співаком Сергієм Магерою) легендарний російський бас Борис
Штокалов сказав: «Синку, пронеси свій тембр і свою душу через усе життя».
Тараса дедалі частіше запрошують на різні оперні сцени.
Навесні його чекають в Іспанії. А головним для себе сьогодні Тарас Штонда
вважає випробування популярністю і прагне зберегти не тільки себе в музиці,
а й музику в собі.
