Один із фундаторів імпресіонізму Клод Моне взимку 1883 року провів три тижні у Франції, в курортному містечку Етрета на узбережжі Нормандії. Тут він написав серію пейзажів, на яких видно прибережні скелі химерної форми. На одному з цих полотен, названому «Етрета, захід» (Etretat, soleil couchant; Музей Північної Кароліни), яке раніше датувалося 1882—1883 роками, видно сонце. Воно дало групі астрономів із Техаського університету ключ для визначення моменту часу, який зберіг митець із точністю до хвилини, а також місця, де розташовувався його етюдник.
«Ми змогли визначити місяць, день, годину і хвилини (з точністю плюс-мінус одна хвилина) — коли Моне надихнула ця прекрасна сцена. Моне побачив цей захід 5 лютого 1883 року о 4.53 вечора за місцевим часом», — говорить професор Дональд Олсен, повідомляє РІА «Новости» з посиланням на прес-службу Техаського університету.
Учені на чолі з професором Олсоном відправилися до Нормандії, де ходили берегом під час відпливу з репродукціями картини, щоб знайти «точку стояння» митця. «Прогулянки» були не дуже легким заняттям: ученим доводилося дертися гострими скелями, покритими слизькими водоростями. Точка, з якої можна побачити саме той пейзаж, який намалював Моне, виявилася в 388 метрах від природної скельної арки Порт д’Амон, яку зображено на інших пейзажах циклу.
За допомогою комп’ютерної програми-планетарію астрономи визначили, коли сонце могло перебувати в положенні, зображеному на картині. Це виявився вечір 5 лютого 1883 року, але з врахуванням можливих помилок інтервал був розширено з 3 до 7 лютого. Проте аналіз таблиць припливів і відпливів, а також листів Моне показав, що в інші дні він перебував у інших місцях. Тому 5 лютого залишилося єдиною датою, коли перед митцем відкривався цей краєвид.
Олсен та його колеги астрономи-криміналісти раніше займалися розслідуванням точних обставин інших історичних подій. Вони вивчали вторгнення Цезаря до Британії, Бостонське чаювання, перший в історії марафон, а також опис зоряного неба в роботах Шекспіра, Мері Шеллі, Омара Хаяма та інших знаменитих письменників.
Дослідження виявилося можливим завдяки новаторському підходу митців-імпресіоністів до пейзажного малярства. Майстри цього напрямку першими покинули свої майстерні і стали працювати на пленері, малюючи пейзажі безпосередньо з натури. Їх художнім завданням було максимально точне відтворення світла і тіней у конкретний час доби: зокрема, цикл Моне «Руанський собор» включає 30 картин, які змальовують храм у різному освітленні.
