Цей рік для Софії Михайлівни ювілейний — вона відзначить 35-річчя творчої діяльності.
Традиційно іменини співачка відзначає в колі родини: з сином, невісткою, внуками та найближчими друзями. Софія Ротару щорічно дарує слухачам свої нові пісні. Нещодавно вона підготувала програму, фрагменти з якої виконала в рамках фестивалю «Нова хвиля», що завершився днями в Юрмалі.
Ювілей — це привід погортати сторінки творчого альбому. У чому таємниця багаторічного успіху співачки, де й звідки вона черпає сили, натхнення?
ПЕРЕХРЕЩЕННЯ ДОЛЬ
Як згадує Софія Михайлівна, з юності її приваблював театр. Вона займалася в драмгуртку та співала в художній самодіяльності. Але мрія про сцену прийшла пізніше. У шкільні роки вона робила успіхи в спорті. Навіть стала чемпіонкою з багатоборства. На обласній спартакіаді в Чернівцях, перемогла в бігу на 100 і 800 метрів... Але коли постало питання: спорт чи спів, то Соня вибрала спів. Уже тоді її голос вражав слухачів красою і потужністю, заворожливим тембром. Після перемоги на республіканському фестивалі народних талантів фото Соні опублікували на обкладинці часопису «Україна», критики назвали молоду співачку «Буковинським соловейком». Та фотографія стала знаковою в долі Ротару. Фото побачив Анатолій Євдокименко, який на той час був солдатом строкової служби, і закохався в красуню-буковинку з першого погляду.
Після армії він приїхав до Чернівців, довідався в музичному училищі адресу гуртожитку, де жила незнайомка, і кожного вечора став приходити до Соні. «Толина облога тривала два роки, — з усмішкою пригадує Ротару, — а 22 вересня 1968 року ми одружилися. На нашому весіллі гуляло все село (Маршинці, Чернівецька область), три дні, змінюючи одну мелодію за іншою, лунали молдавські та українські пісні, рікою лилося домашнє вино»... Коли через багато років у Софії Михайлівни спитали про чоловічий ідеал, то вона відповіла: «Анатолій — єдине й справжнє кохання всього мого життя. Ми з чоловіком прожили разом 34 роки, і я завжди захоплювалася ним. Він був моєю другою половинкою: не лише коханим чоловіком, але й другом, учителем, натхненням, режисером, продюсером... Те, що наші шляхи перетнулися — подарунок долі»...
1971 року на телеекрани вийшов музичний фільм «Червона рута», в якому пісні Володимира Івасюка виконали Василь Зінкевич, Назарій Яремчук та Софія Ротару. Після успіху стрічки співачка отримала запрошення працювати в Чернівецькій філармонії. Вони разом з Євдокименком створили свій ансамбль, який назвали «Червона рута», а ця пісня стала візитівкою в репертуарі Софії Михайлівни. Саме з 1971 року Ротару веде відлік своєї професійної творчої діяльності...
«Коли Софія Ротару виходить на сцену й починає співати, забуваєш про все на світі, — так захоплено написано в одній із перших рецензій на виступ співачки. — Її прозорий, чарівливий голос проникає в душу, хвилює й підкорює кожного, хто любить естраду та народну пісню. Скільки в ній чарівливості, краси, щирості та хвилювання, коли мовою музики та поезії вона довірчо ділиться з публікою тим, що її радує та засмучує»... Співачка стала першою виконавицею багатьох пісень популярних композиторів колишнього СРСР: Мартинова, Доги, Фельцмана, Бабаджаняна, Саульського. Спеціально для С. Ротару писав Володимир Івасюк. «Пісня буде поміж нас», «Водограй», «Червона рута» стали хітами багато в чому завдяки Софії Михайлівні. Нині в її репертуарі понад 400 пісень різних жанрів, але майже завжди в них є драматичний сюжет, вони дуже мелодійні. «Пісня для мене — маленька новела зі своїм світом почуттів, драматургічним ладом, героями», — підкреслює Ротару...
ЖИТТЄВІ УДАРИ
Її шлях на сцену зовсім не був встелений трояндами. Софія Михайлівна багато чого домоглася в житті і в творчості завдяки своїй сильній вдачі, разючій працездатності. З телеекранів і з фото шанувальники її таланту бачили красиву жінку, захоплюючись її голосом, але лише близькі люди знали, як нелегко їй дається слава, успіх... Через астму, яка починалася, у 1976 році Ротару переїхала з родиною до Ялти. Біда наздогнала її несподівано. Шість років без відпустки, зйомки в кіно, гастролі — і, як результат: перенапруження, а на голосових зв’язках з’явилися вузлики-помпи (професійна хвороба вокалістів). Довелося відкласти виступи, лягти на операцію. Вердикт лікарів — два місяці розмовляти лише пошепки, але Софія Михайлівна почала розспівуватися ще в палаті, і довелося робити ще одну операцію... Тепер уже на рік Ротару залишила сцену... Вона переживала, що публіка її забула, але повернення співачки стало тріумфальним. Знову, як у калейдоскопі, замерехтіли різні міста: концерти, записи. Життя стало налагоджуватися й тут знову підніжка долі... 1997 р. її чоловікові Анатолієві Євдокименку лікарі поставили страшний діагноз — рак мозку. Співачка поїхала консультуватися з медиками Німеччини. Вони обстежили Євдокименка і їхній вердикт, що в Анатолія Кириловича не рак, а інсульт. Хвороба швидко прогресувала: наприкінці 2001 р. (після третього інсульту) чоловік співачки втратив мову. Після четвертого інсульту він перебував у комі. Ротару перервала гастролі, чергувала біля його постелі й сталося диво: Анатолій Кирилович відкрив очі, але за декілька хвилин у нього зупинилося серце... На Байковому цвинтарі Софія Михайлівна поцілувала чоловіка в чоло й прошепотіла: «Прощавай, моє кохання! Я знаю, ти просто заснув і обов’язково повернешся до мене», а коли труну з тілом опустили в могилу, співачка знепритомніла, її підхопив син Руслан, який стояв поряд...
Софія Михайлівна вважає, що рідні і сцена допомогли їй перенести цю страшну втрату. Сьогодні вона продовжує активно виступати, записувати пісні. Остання відеоробота співачки — пісня Костянтина Меладзе «Один на світі», присвячена пам’яті А. Євдокименка.
ЛЕВИЦЯ
Про «зірок» завжди ходить багато чуток. Не виняток і С. Ротару. Поголос їй приписує багаторічне суперництво з примою російської естради Аллою Пугачовою. За очі Софію Михайлівну називають «хуторянкою» та «залізною леді», розповідаючи «страшні» історії про її запальність, важку вдачу. «Ми ніколи не воювали з Аллою Пугачовою. У нас нормальні товариські стосунки, як у колег по естрадному цеху. Людям хочеться пристрастей, якогось шоу — ось і вигадують небилиці, — вважає С. Ротару. — А ось розмови, що зі мною важко працювати, мабуть небезпідставні. Річ у тім, що я не терплю розхлябаності, непрофесіоналізму. Я завжди дуже відповідально ставлюся до своєї професії. На сцені викладаюся до кінця і вимагаю цього ж від своєї команди. За гороскопом я «лев». Астрологи кажуть, що це знак людей сильних, запальних, але відхідливих. Щось у цій характеристиці є і в мене. Я можу показати свій характер, але тільки якщо на те є причина. За природою я лідер... У роботі я вимоглива, а в побуті — м’яка і терпляча людина. Завжди намагаюся зрозуміти, пробачити чужі помилки, слабкості. Ті, хто зі мною працює, знає, що я без причини ніколи не підвищу голос...
Життя навчило мене цінувати дружбу. До речі, мої близькі друзі не з естрадного середовища (подруга на ім’я Оксана викладає в Аграрному університеті). З колегами-артистами в мене склалися нормальні стосунки: з Ігорем Крутим, Володимиром Матецьким, Львом Лещенком, Лаймою Вайкуле, Ларисою Доліною та іншими»...
Часто співачку питають: як їй вдається бути красивою, стильною, так молодо виглядати? Ротару признається: «Не приховуватиму, приємно чути коли мене називають гарною. Я ціную увагу шанувальників, а їхні компліменти — добрий спосіб покращити настрій. Що стосується зовнішності, то за неї потрібно подякувати моїм батькам. Як жінка і як співачка, я стараюся бути в хорошій формі, але культу зі своєї зовнішності не роблю. Намагаюся знайти в своєму напруженому графіку час позайматися на тренажерах, люблю плавання, сходити в сауну, зробити масаж... Вмиваюся мінеральною водою. У їжі віддаю перевагу фруктам і овочам, а після шести годин вечора взагалі нічого не їм. Перед виступом стараюся виспатися — ось, мабуть, і всі мої таємниці, щоб добре виглядати. Ви знаєте, в моєму житті було багато щасливих моментів, але мій шлях був непростим. Я багато працювала, щоб домогтися успіху. Я вважаю, що головна нагорода для артиста — оплески і квіти від публіки».
ДВІЧІ ІМЕНИННИЦЯ
Минулий Новий рік родина Ротару провела в Альпах. Але як призналася співачка, для неї найкращий відпочинок — у Ялті. Практично з кожних гастролей вона привозить насіння і саджанці різних рослин. Робота в саду допомагає їй розслабитися, зняти втому. Влітку Софія Михайлівна всією родиною вважає за краще відпочивати в Криму, купатися в морі, ловити рибу...
«Коронна страва» співачки на свята — качка з яблуками та чорносливом, на другому місці — голубці, а на третьому — фарширований перець. 7 серпня за родинним столом збереться вся рідня Євдокименків—Ротару. До речі, співачці доводиться відзначати день народження двічі (7 і 9 серпня). Коли їй виписували паспорт, то помилилися й написали дату народження не 7 серпня, як є насправді, а 9 серпня. Переписувати документ було клопітним заняттям і відтоді у Ротару є привід святкувати, приймати вітання й подарунки два дні...
— Син Руслан, невістка Світлана, онуки Толя й Сонечка — моя радість, мій тил. Заради них я готова гори зрушити, — признається Софія Михайлівна. — Я не хочу гнівити долю. Адже в мене є сцена, голос, любов публіки, але якби мені випав шанс ще раз прожити життя спочатку, то я нічого б не міняла. Єдине, що попрохала б у Бога — це повернути своїх рідних і близьких, яких мені дуже сьогодні поряд не вистачає...
ДОВІДКА «Дня»
Софія Михайлівна РОТАРУ (7.08.1947, с. Маршинці Новоселицького району Чернівецької області) — українська естрадна співачка, народна артистка України, Молдови, СРСР.
1964—1968 рр. вчилася на диригентсько-хоровому відділенні Чернівецького музичного училища. Закінчила Кишинівський інститут мистецтв ім. Музическу (1974). Солістка Чернівецької (1971—1975) та Кримської (з 1975) філармоній.
Ротару виконала понад 400 пісень, багато з яких стали класикою естради. Вона гастролювала в країнах Америки, Європи, Азії та Австралії. Знялася в музичних телефільмах: «Червона рута», «Пісня буде поміж нас», «Монолог про кохання», «Сорочинський ярмарок», «Весілля Фігаро», в головних ролях художніх фільмів «Де ти, кохання?», «Душа», в телефільмах — «В гостях у родини Софії Ротару», «Вас запрошує Софія Ротару», «Караван любові». Співачка — лауреат міжнародних конкурсів: «Золотий Орфей», «Янтарний соловей» та інших. Ротару присуджено титул «Міс Естрада», «Краща українська естрадна співачка XX сторіччя» («Овація» і «Людина року»).Софію Михайлівну нагороджено орденами: «Герой України», «За заслуги перед Вітчизною», «Знак пошани», «Дружби народів», і «Св. княгині Ольги». Є почесною громадянкою Республіки Крим.
