12 квітня у «сеньйори Сопрано» день народження. Своє 85-річчя примадонна відсвяткує в Києві. Буде не лише ювілейний вечір для неї, її доньки Монсеррат Марті та друзів, а й великий концерт — для всіх прихильників оперного мистецтва. На сцені палацу «Україна» 14 квітня разом із Кабальє та Марті співатимуть українські зірки — Злата Огнєвіч та Олександр Пономарьов. За словами останнього, він мріяв про дует із легендарною Монсеррат цілих 30 років!
Напередодні ювілею сеньйора Кабальє відповіла на запитання «Дня».
— Ви не були у Києві довгих сім років...
— Так, але пам’ятаю той останній концерт, ніби він відбувся вчора. Я плакала на сцені. Після виступу до мене була така величезна черга шанувальників! Кожен хотів не лише подарувати квіти, а й сказати щось хороше, хоча я не знаю української мови, але зрозуміла, що люди говорять щиро, вкладаючи у слова серце і душу. Це вразило і дуже розчулило...
— А кажуть, оперні співаки холодні, їм важливо лише правильно співати...
— Нічого подібного! Я ніколи не була незворушною, мов статуя. Коли мені говорять: «Ви така сильна жінка!» — відповідаю: «Єдина сила, яку я не здатна побороти, — це мої емоції». Для мене сцена — це ніби храм! Гадаєте, пафосні слова? Можливо, але хвилююся кожного разу, хоча виходів на сцену було стільки, що не злічити. І це були найвідоміші театри світу!
— Рівень хвилювання залежить від рівня театру?
— Абсолютно ні. Публіка всюди вимоглива, і якщо ти артист, то розчаровувати її не маєш права.
— Поділіться секретом: як вам удалося зберегти голос?
— Знаєте жарт? «Секрет краси простий, але секрет — завжди секрет». (Посміхається.) Я просто уникала робити те, чого оперним співакам робити не можна.
— Пити холодні напої...
— А ще перенавантажень і перевтоми. Я не робила довгих перерв у роботі. Кар’єра оперної співачки — це постійна робота над собою, постійне вдосконалення того, що дала тобі природа. Звісно, потрібно тренуватися, ніби у спорті, і кожен свій ранок я починаю з дихальних вправ, які вивчила ще у школі. Потім — розспівуюся...
— Удома?
— Так. Сусіди в мене терплячі! (Сміється.)
— Мабуть, їм лестить жити поруч із вами... Це правда, що ви вегетаріанка?
— Так, і вже давно. Це не дієта, а переконання і спосіб життя. Я не їм м’яса і веду здоровий спосіб життя. Співи й гастролі не узгоджуються з курінням, наприклад. Тому або шкідливі звички, або сцена!
— Багато хто з музикантів пробував ці речі поєднувати...
— І чим це закінчувалося? Краще не казатимемо... У нас позитивний привід для розмови. (Посміхається.)
— Правда, що в концерті ви готуєте сюрприз і спробуєте заспівати українською мовою?
— Я готуюся до цього. Мені допоможе ваш співак. Ми ще не виступали разом, але хтозна, можливо, складеться несподіваний для нас обох чудовий дует. Зрештою, всі мої найкращі дуети були якоюсь мірою імпровізацією: з Френком Сінатрою, із Мерілін Хорн, замінивши яку в 1965-му в Нью-Йорку, я стала тою, кого преса називає зіркою...
— Із Фредді Мерк’юрі, зрештою...
— Ні, ту співпрацю ми планували. Мені хотілося чогось нового, аби не застигнути в опері. Фредді й я зустрілися в Барселоні, у нього в готелі. Він одразу ж розповів, що є моїм прихильником, що приїздив як глядач на один із моїх концертів... Тепер я розумію: оце — визнання! А тоді здавалося: ну, добре. Сприймала як належне. Навіть продемонструвала йому свій снобізм оперний.
Фредді сів за рояль, аби показати мені якісь свої композиції, а я так здивувалася! «Ви вмієте грати?!» Він поглянув на мене з докором і без нот заграв Шопена... Звісно, він умів!
Потім виявилося, що він і в класиці знайшов би себе — у нього був прекрасний баритон. Я, знову ж таки, не втримала свого язика: «А чому ви цим голосом не співаєте?» — «Бо тоді мої шанувальники до мене не прийдуть», — відповів він. Шкода, що так рано цей чудовий артист пішов із життя...
— Ваш спільний хіт «Барселона» звучатиме на концерті у Києві?
— «Барселону» я дуже люблю: зрештою, це надзвичайна честь — виконати гімн свого міста. Але чи будемо співати зараз і з ким... Приходьте — і дізнаєтеся! До речі, а про Київ є така пісня?
— Є. Називається»Як тебе не любити, Києве мій»...
— Якщо не забуду, попрошу ваших артистів наспівати мені хоч трохи. Мені цікаво. Думаю, це гарна пісня.
— Що вам зазвичай дарують на день народження?
— Рідні? Свою присутність. І, можливо, щось просте й побутове. На власний розсуд. Для мене найбільший подарунок — коли родина разом.
— Цікаво, що вам дарують прихильники?
— Зазвичай квіти, інколи прикраси... Я боюся дорогих подарунків та й ніколи не ганялася за розкішшю. Виросла у бідній родині, тому не бачу сенсу витрачати цілий статок на діаманти. Авторська біжутерія зі сцени має не менш ефектний вигляд.
— Чого самі собі бажатимете?
— Спершу скажу спасибі — долі й Господу. У мене таке життя, що гріх за нього не дякувати. Потім попрошу святих, покровителів моєї родини, чиї образки завжди ношу із собою на ланцюжку, оберігати тих, кого люблю. І лише тоді скажу: «А мені, якщо можна, здоров’я — аби побачити їх усіх успішними й щасливими. І бути другом і втіхою, а не тягарем».
— Ваш приклад надихає багатьох!
— Кажуть, це історія про Попелюшку: з бідної барселонської родини, в одній і тій же сукні весь час, із фабрики, де шили носові хустинки... Ви знаєте, без віри і зусиль нічого б не вийшло. Вірте в себе і працюйте — скажу я вам. І не лише вам особисто, а й усій вашій країні. Працюйте і в жодному разі не втрачайте віри. Скоро побачимося!
Довідка «Дня»
Марія да Монсаррат Бібіана Кунсапсьо Кабальє-і-Фолк (кат. Maria de Montserrat Viviana Concepciу Caballй i Folc), більш відома як Монсеррат Кабальє, народилася 12 квітня 1933 р. у Барселоні — іспанська і каталонська оперна співачка (сопрано). У віці 31 року Монсеррат Кабальє вийшла заміж за свого колегу, оперного баритона Бернабе Марті. Разом із чоловіком вони співали на одній сцені. Шлюб любляче подружжя зберігало протягом усього життя. Мають двох дітей: сина і дочку (остання продовжила справу батьків).
Кабальє прославилася у світі насамперед своєю технікою бельканто і виконанням ролей у класичних італійських операх Пуччіні, Белліні й Доніцетті. Має величезний репертуар (88 ролей), близько 800 камерних творів! За весь період кар’єри виконувала найрізноманітніші партії — від Паміни до Ізольди, від Донни Ельвіри до Турандот.
Шанувальникам рок-музики співачка відома по спільному альбому з вокалістом групи Queen Фредді Мерк’юрі — Barcelona (1988). Заголовна пісня, присвячена рідному місту Кабальє — Барселоні, стала однією з двох офіційних пісень літніх Олімпійських ігор 1992 року, що проходили в столиці Каталонії. У 1997 році спільно із швейцарською рок-групою Gotthard записала рок-баладу One Life One Soul. Також співачка експериментує з електронною музикою: вона записала кілька композицій з автором із Греції Вангелісом, який є одним із творців нового стилю — «нью-ейдж»...
