Українська органна школа завоювала міжнародне визнання завдяки Ользі Дмитренко.
Вона перша серед колег-органістів стала дипломантом міжнародного конкурсу. Нині Ольга Дмитренко багато виступає, викладає клас органу в ІШколі мистецтв № 5, працює органісткою та художнім керівником Київського римо-католицького костьолу св. Олександра. Виступати на сцені вона розпочала з десяти років, під час навчання в середній спеціальній музичній школі iм. Лисенка (клас фортепіано). Дмитренко закінчила Київську консерваторію й асистентуру (пройшла стажування по класу органа у професора А. Котляревського). Два десятиліття її творча доля була пов’язана з Будинком органної та камерної музики. Як солістка Ольга Дмитренко бере участь у численних міжнародних органних фестивалях в Україні, Росії, Литві, Латвії, Вірменії, Польщі, Німеччині, Італії. Завдяки пані Ользі відбулися прем’єри творів українських композиторів: Л. Дичко, В. Зубицького, М. Шуха, Б. Льонка, Г. Саська, В. Гончаренка, Н. Самохвалової, I. Щербакова, В. Губи, Л. та Ж. Колодубів. У 1994 р. як піаністка Дмитренко отримала гран-прі фестивалю Reqjna Volodimir Horouvitz in Memoriam. За ініціативи Ольги Дмитренко вже сім років у костьолі св. Олександра, де вона працює органісткою й художнім керівником, лунає великий концертний орган на 41 регістр, який був отриманий у дар від міста Бамберг (Німеччина). Вона є ініціатором і організатором двох фестивалів: Міжнародного органного фестивалю та Міжнародного фестивалю літургійної музики «Крізь століття і країни»; також постійно проводить концерти для дітей та юнацтва у школі мистецтв, бере активну участь у роботі Музичної спілки KM України і Асоціації органістів України.
— Концертна та педагогічна діяльність, організаційна робота — яка з цих сфер є для вас провідною?
— Усім займаюсь в однаковій мірі. Разом із Ніною Матвієнко 2007 року ми презентували прем’єру твору Лесі Дичко «Хваліте Господа з небес» в Одесі на Міжнародному фестивалі «Музичні діалоги: Україна-Німеччина», а також в Рівному та Луцьку. Нещодавно я повернулася до активної концертної діяльності, яку перервала через перелом плеча. У Чернівцях виступила із сольним концертом в органному залі. Люблю виступати в дуеті зі скрипалькою Ніною Сіваченко. Плануємо в дуеті зі співачкою Оленою Шиналь (сопрано) програму «Різдвяна музика різних країн». Разом із своїми друзями-музикантами: Сіваченко (скрипка), Маринченко (флейта) та Шиналь (сопрано) ми виступили із благодійним концертом у лікарні швидкої допомоги. Як органістка беру участь у Міжнародному фестивалі «Прем’єри сезону»...
Мій вчитель — Арсеній Миколайович Котляревський, якого українські органісти називають своїм «батьком». Він засновник вітчизняної органної школи і Національного будинку органної та камерної музики. До речі, його учні нині відомі органісти: В. Кошуба, Т. Калиновська, Г. Булібенко... Арсеній Миколайович був популяризатором класичної музики, любив незвичні форми подачі музичного матеріалу, навіть вів телепрограму, в якій розповідав про відомих композиторів. Котляревський завжди підтримував мої ідеї, інколи давав поради. Наприклад, при постановці камерної версії масштабного твору Й. Баха «Страсті за Матфеєм» для оркестру двох хорів та двох органів, яка звучала у Будинку органної та камерної музики та у храмі св. Олександра. Котляревський був також ведучим цікавого циклу концертів «Сторінки Старого і Нового Заповіту очима музиканта, богослова і мистецтвознавця», який я організувала і провела наприкінці 90-х років у Трапезній палаті Києво-Печерської лаври. Багато приємних спогадів у мене пов’язано із цією непересічною людиною...
З 2005 року я викладаю клас органу в школі мистецтв для дітей і юнацтва. Клас органу тут з’явився після появи якісного італійського інструменту (одна з моїх учениць Ганна Швець нині навчається в Польщі, в Музичній академії м. Катовіце).
— Тривалий час ви були головною органісткою Будинку органної та камерної музики. Чому залишили роботу в цьому концертному залі?
— Там я пропрацювала 20 років, а 2003-го, коли виник конфлікт між католицькою громадою (власником костьолу св. Миколи, де розміщується Національний будинок органної та камерної музики) та дирекцією концертного залу, довелося залишити це місце роботи. Того ж року я почала працювати художнім керівником храму св. Олександра. Разом із своїми друзями-музикантами ми провели музичні цикли для всіх бажаючих. «Музичні вечори церковної медитації» — поєднання музики, поезії, іконопису та розповіді священика про різні події церковного календаря. Потім був цикл «Світ очима церкви Христової», який складався з тематичних концертів: «Життя», «Любов» і «Смерть». А поява у костьолі св. Олександра великого органу стала поштовхом для створення Міжнародного фестивалю літургійної музики «Через століття і країни». Нещодавно ми провели концерт, головною діючою особою якого стало історичне фортепіано 1911 року виготовлення відомої німецької фірми «Бехштейн».
— Чи вже відомо коли відбудеться Міжнародний фестиваль літургійної музики «Крізь століття і країни-2009»?
— Це вже буде п’ятий фестиваль. Ми плануємо провести його в жовтні. Чекаємо багато гостей із Грузії, США (виконавці спірічуелс), приїде співачка із Швейцарії Тетяна Луценко, яка спеціалізується на виконанні старовинної музики, можливо, виступить ансамбль з Афін (Греція). Будуть і українські колективи: ансамбль класичної музики ім. Б. Лятошинського, хори «Кредо» і «Пектораль». У програмі фестивалю прозвучить «Меса» Р. Шумана (вперше в Україні), а також «Реквієм» Й. Окебема (Нідерланди, XV ст.); духовна музика XX ст.: «Реквієм» А.Шнітке, антифонна літургійна музика України та Росії, «Меса» Б Грабовського, «Коротка меса» Л. Бернстайна...
