25 березня театр запросить публіку на прем’єру опери «Ярослав Мудрий». Вперше на київській сцені вона була поставлена в 1975 році і протрималася у репертуарі понад десять сезонів (!), довгий час була єдиним оперним твором на давній історичний сюжет. Вже трохи згодом поставили «Аскольдову могилу» Верстовського та «Княгиню Ольгу» Станковича. Святкування 1500-річчя Києва привернуло до «Ярослава Мудрого» Майбороди особливу увагу. На сцені немов ожили прекрасні, вже легендарні сторінки історії Київської Русі, дивного, красивого міста над Дніпром, людей незвичних біографій...
Так склалося, що довгий час із репертуару Національної опери України випали твори на вітчизняну історичну тематику. Не втрималися в ньому ні «Анна Ярославна, королева Франції» Рудницького, ні «Захар Беркут» Лятошинського, ні одноактні балети Кікти «Фрески Софії Київської» та «Володимир Хреститель». Але потреба в музичній інтерпретації власного історичного процесу залишалася. Здається, врешті, театр зумів акцентуватися на цікавому творі, подивитися на нього із погляду сьогодення. І вже це привертає велику увагу до найближчої прем’єри, над якою працюють: диригент Микола Дядюра, режисер Анатолій Солов’яненко, сценографи Тадей та Михайло Риндзаки, баси — Тарас Штонда, Сергій Магера, Богдан Тарас та інші.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Ярослав Мудрий, син великого князя Київського і християнського святителя Русі Володимира і полоцької княжни Рогнеди, відігравав помітну роль в історії не тільки своєї держави, але й усієї середньовічної Європи. Він впливав на політику Польщі і Угорщини, Норвегії і Франції, з ним рахувалися і у найпотужнішій тогочасній країні, якою була Візантія, його прихильності добивалися й у папському Римі, де йшло до швидкого розколу християнської церкви. Він був у шлюбі з донькою короля Швеції Олафа — Інгігердою, сестра Ярослава носила королівську корону Польщі, доньки були королевами найбільших тогочасних держав: Анна — Франції, Єлизавета — Норвегії, Анастасія — Угорщини, дружиною сина стала сестра короля Польщі. І вже це в епоху династійних зв’язків і політики багато говорить про могутність Ярослава Мудрого, поріднитися з яким вважали за честь найвпливовіші королівські та імператорські родини. Виважений і мудрий державний і політичний діяч, стратег і дипломат продовжив справу свого батька в об’єднанні і зміцненні Київської Русі. Розширив і зміцнив кордони Русі, відвоював раніше захоплені поляками землі, підкорив західний берег Чудського озера і заснував місто Юр’єв, повністю розгромив печенігів, які тривалий час становили велику загрозу стабільному розвитку країни. Народ назвав його Мудрим за діяння, які наповнили життя східного слов’янства новими якостями, — країна швидко перейняла кращі набутки тогочасної християнської цивілізації: з’явилися школи для освіти не тільки боярських та князівських дітей, але й простолюду, розгортається будівництво, створенням першого письмового зводу законів «Руська правда», впорядковується судочинство, формується при Десятинній церкві і Софійському соборі освічені ченці переписують і перекладають староруською (староболгарською) богослужбову, і не тільки, літературу, храми розписують уже не тільки грецькі, але й руські ізографи.
Доля Ярослава Володимировича була досить складною і навіть трагічною. З волі свого досить суворого батька Ярослав, син від нелюбимої його дружини Рогнєди, яка навіть вчинила замах на життя чоловіка, отримує в княжіння Новгородську землю. Смерть батька в 1015 році збурила великокняжу родину: пішов брат на брата... Над Ярославом тяжів хрест утаємниченої й ще й до тепер нез’ясованої до кінця смерті його братів Бориса і Гліба, які передували йому в наслідування престолу. Може, саме це привело його до реорганізації спадкоємності княжої влади на Русі. Він впровадив майорат старшого сина, але дорога до цього проходила через перебування на княжіннях за старшинством в удільних князівствах, які виділялися братам і синам волею великого князя Київського і залишаються йому підвладними.
Ярославу Володимировичу нелегко дався київський великокняжий стіл, який він посів у 1019 році, після запеклої війни із братом Мстиславом за величну і славетну столицю великої геополітичної держави Європи. Німецький хроніст, єпископ Мерзебурзький Тітмар писав про столицю Київської Русі у 1018 році: «Тут є понад 400 церков і вісім ринків, а люду незліченно...». Згодом, уже за правління Ярослава Мудрого, в Києві будують Софійський собор, при якому було створено першу на Русі бібліотеку, потужні мури довкола «княжого міста», до якого можна було достатися через величну Золоту браму, яка збереглася до нашого часу. Купців вражали палаци для князівської родини і вельмож, багатство храмів...
СЦЕНІЧНА ВЕРСІЯ
Особистість Ярослава Мудрого не стерлася з історичного літопису Європи. Він був і залишається однією з найвидатніших діячів української держави, людиною, яка розбудувала могутню країну, яка майже тисячоліття залишається взірцем українського державотворення, що знайшло відображення не тільки в науковій, але й художній творчості, але найбільш глибоко — у драматичній поемі видатного українського письменника Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», головна ідея якої «високий пафос боротьби за єдність молодої Руської держави, почуття патріотизму і любові до рідної землі» покладено в основу оперного лібрето однойменної опери Г. Майбороди, яку композитор завершив у 1975 році й тоді ж було здійснено її постановку на сцені Київської опери (диригент Стефан Турчак, режисер Дмитро Смолич, сценографія Федора Нірода, костюми Алли Кириченко, хормейстери Левко Венедиктов і Владислав Згуровський). Першими виконавцями партій у «Ярославі Мудрому» стали: Олександр Загребельний (Ярослав), Гізела Ципола (Інгігерда), Надія Куделя (Єлизавета), Анатолій Мокренко (Гаральд), Галина Туфтіна (Джемма), Журейко (Андрій Іщенко), Анатолій Кочерга (Сильвестр)...
Григорій Майборода написав цей твір вже маючи великий досвід в оперному жанрі, реалізувавши на сцені свої багатопланові твори «Милана», «Арсенал» та «Тарас Шевченко», які втілювали різні сторінки української історії. Проте звернення до давніших періодів національної історії, уже позначених серпанком легендарності, ставили перед композитором значно складніші завдання донести сиву давнину, діяння людей, відділених від нас тисячоліттям. В драматичній поемі особистість Ярослава Мудрого набула великого узагальнення, можна навіть сказати — укрупнення, символіки, що вимагала потужної музичної інтерпретації. Іван Кочерга у передмові до свого твору писав: «Мені хотілося побачити образ Ярослава у внутрішньому конфлікті, в боротьбі обох напрямків його творчої енергії». Один з таких напрямків — зосередження на боротьбі з зовнішніми ворогами, кочовими племенами, які повсякчас загрожували миру й спокою на Русі, другий — розуміння, що держава будується не тільки зброєю, але й наповненням цивілізаційного процесу освітою, культурою, духовністю народу...
Якраз ці напрямки і втілив у музично-сценічному полотні видатний український композитор Георгій Майборода. Він вніс істотні зміни в літературну першооснову, по новому вибудував деякі сюжетні лінії, зосередившись на образі князя-будівничого, який вбачає силу своєї держави в єдності народу, в повазі до воїна і купця, боярина і смерда.
Ярослав Мудрий постає в опері Георгія Майбороди в різні моменти свого бурхливого й наповненого подіями життя: у колі сім’ї — доньками, які невдовзі виїдуть до інших країн і він уже ніколи їх не побачить, з будівничим Софійського собору Журейком, в роздумах із ченцем Сильвестром, образ якого співвідносний з історичною постаттю митрополита Іларіона, першого русича, поставленого Ярославом на кафедру всупереч волі Константинопольського патріарха, який міцно тримав під своєю опікою духовне життя Русі-України...
Характерною рисою музичної драматургії опери «Ярослав Мудрий» є її лірико- епічна стилістика: укрупненість характерів головних героїв поєднується з характерною письму композитора мелодійністю, елегійністю, кантеленністю, можна сказати, навіть романсовістю, що суттєво збагачує характери героїв виразним психологічним наповненням, особливо партії жіночі — Анни, Єлизавети, Милуші, Джемми, Інгігерди. Композитор використовує найширшу палітру музичних прийомів у розкритті подій і образів — від виразних вокальних декламацій і палітри звучання симфонічного оркестру до урочисто-величальних та ліричних епізодів для жіночих та чоловічих хорів, масових сцен, які органічно розкривають історичне тло подій далекого, вже легендарного ХI ст.
«Ярослав Мудрий» — класична за формою опера. Арії, аріозо, речитативи, розгорнуті хори спираються на сюжетну й музичну драматургію, мають визначене художньо-ідейне спрямування. Провідні ідейні смислові моменти передаються через внутрішньо наповнені монологи головного героя. Музична мова опери Георгія Майбороди позначена виразною мелодикою і лейттемами, емоційна, близька до національних традицій класичної музичної культури.
Історія Києва в оперно-балетному мистецтві є напрочуд цікавою сторінкою музичної культури. В музичному доробку ХIХ—ХХ ст. З’явилася низка блискучих опер і балетів, які чекають свого прочитання для нас, людей нового покоління. Це — «Аскольдова могила» Олексія Верстовського, «Рогнєда» Олександра Сєрова, «Руслан і Людмила» Михайла Глинки, «Княгиня Ольга» Євгена Станковича... Гадаємо, що «Ярослав Мудрий» започаткує цей чудовий художній проект Національної опери України.
