У експозиції представлені живописні та графічні роботи художника Темо Свірелі (1964—2014 рр.). Його дитинство минуло в селі Свірі в Західній Грузії, саме звідти — витоки відчуття природи як основи радості. А коли він почав виставлятися, то взяв псевдонім Свірелі (в перекладі з грузинської — «родом зі Свірі»). З 1993-го художник жив у Києві, малював, із дружиною Іриною виховував доньку Далі. Любив Грузію й Україну. З перших днів Майдану був одним із його активістів. Темо рано покинув цей світ, залишивши пам’ять про себе як про лицаря світла.
Йому вдавалося точно та зрозуміло розкрити різноманітність проявів дзвінкої енергії життя — радості і болю, гармонії і хаосу, сяяння і мороку, крихкості буття і нескінченності простору. І не випадково для афіші виставки «По той бік Стіксу» була обрана відновлена робота «Єдиноріг» (1995). Міфічна істота, втілення доброчесності, єдиноріг існує на межі двох світів — реального та невидимого. Символ пробудження та внутрішньої гармонії, він, немов уранішня зірка, вказує шлях, надихаючи людей на пошук мудрості.
На відкритті виставки, де велика частина робіт Темо Свірелі експонується вперше, київські художники поділилися спогадами про свого друга.
«ЄДИНОРІГ» (1995 р.) / ІЛЮСТРАЦІЮ НАДАНО ОРГАНІЗАТОРАМИ ВИСТАВКИ
Бадрі ГУБІАНУРІ:
— Темо не любив ескізів, малював одразу. Це нагадувало гру на папері або полотні з ритмом, кольором. Живопис — це шлях, це рух, ти досліджуєш невідомість: не копіюєш природу, а створюєш те, чого не існувало раніше. На Майдані ми були разом у найнебезпечніший час, у вирі подій. І це теж частина характеру художника — він не може залишатися осторонь. Участь у подібних акціях — теж «живопис», але полотно інше — суспільне. Темо мав силу боротися. Він був героєм, справжнім самураєм, який зберігав гармонію і діяв у своїй реальності.
Борис ЄГІАЗАРЯН:
— Дивлюся на роботу «Єдиноріг» — це геніально! Темо був наділений творчою інтуїцією (адже справжня творчість не розумом робиться і не серцем, а щось дається зверху, через внутрішнє переживання, коли ти зрікаєшся себе і з’єднуєшся з духовним — з Богом). Особливо це розуміємо зараз, коли він уже два роки як пішов у Вічність. Все по-новому відкривається, а його роботи викликають захоплення.
Давід ШАРАШИДЗЕ:
— Темо Свірелі був прекрасним художником, багатогранним і дуже вимогливим до себе. Завжди відкритий, доброзичливий, розуміючий. Люди йому вірили. Безкорисливий, завжди був готовий віддати першим - і віддавав друзям, людям, всьому світові світло своєї душі.
Матвій ВАЙСБЕРГ:
— Як говорив Ніко Піросмані, «Живопис — це «удар» по очах!», тому справжній художник здатний змінювати світ. У картинах Темо Свірелі завжди є щось нове. Вони цікаві в усіх аспектах — в естетичному, етичному, формальному. В них є те, що називається легке дихання. Він був унікальним художником і людиною. Його роботи, представлені на виставці, можна довго розглядати — це ознака справжнього мистецтва.
