Вітчизняна книга тільки-но почала робити перші кроки, які із хитких, несміливих мали б стати більш впевненим рухом до читача. І от знову видавництва України поставлені під загрозу зупинки. Незважаючи на те, що наші книгарі мають одні з найнижчих показників в Європі — на одного українця протягом року виробляється в межах однієї книги, Міжнародний валютний фонд поставив обов’язкову вимогу співпраці з Україною — введення податку на додану вартість на виробництво української книги.
Із такою невтішною звісткою українські письменники святкували Всесвітній день книги. Під прапором: «Ударимо автопробігом по безкнижжю і нехлюйству!» письменники й видавці організували своєрідний протест на утиски книги. Маршрут пройшов від Контрактової площі до вулиці Інститутської — представництва Міжнародного валютного фонду в Україні, звідки учасники автопробігу попрямували до вулиці Великої Васильківської, на якій знаходиться книгарня «Сяйво».
У ході мітингу на Контрактовій площі письменники наочно показали стан української книги у відношенні з імпортованою. Для цього письменники Андрій Курков, Дмитро Лазуткін, Юрій Камаєв, Олександр Ірванець, Сашко Лірник та інші вишикувалися в формі піраміди. Їм вручили в руки по в’язці біло-синьо-червоних повітряних кульок, на фоні яких вершина піраміди — кілька жовто-блакитних кульок була ледь помітною. Так літератори продемонстрували «незручне» місце української книги на ринку. Видавці доводять, що пільга для української книги є не стільки засобом фінансового чи економічного розвитку, скільки способом виживання малотиражної вітчизняної книги у конкурентній боротьбі з багатотиражною російською. У разі введення податку МВФ, вітчизняна книга ризикує опинитися в кутку безвиході, адже наша видавнича сфера досить постраждала від кризового минулого року, втративши в обсягах 33% книг та 35% тиражів.
Письменники і видавці найбільше остерігаються зупинки видавничої сфери. Нагадаємо, що в 2004 році МВФ вже робив спробу ввести податок на вітчизняне книговидання. Тоді українська книга пережила піврічний «колапс» — зупинку видання тисяч книг, що призвело до порожніх полиць українських книгарень. Натомість пільга з ПДВ, яка введена із 1998 року, дала змогу розвиватися видавництвам. Якщо в рік ведення пільги видавалося 6 тис. книг, то в 2008 році ця кількість сягнула 17 тис. Проте цей показник у порівнянні з європейськими країнами, де видається 100 тис. книг щороку, — незначний.
«Для того, щоб українська книга почала давати державний прибуток, потрібно їй забезпечити не жалюгідні 10% вітчизняного ринку, а зробити так, щоб вона займала найкращі полиці книгарень,» — відстоює свої позиції у офіційному зверненні Національна спілка письменників України, яке було передано із рук письменників до рук представника МВФ особисто. До спілки долучили свої звернення Асоціація книговидавців та книгорозповсюджувачів та Асоціація українських письменників.
КОМЕНТАРI
Олександр АФОНІН, президент Асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів:
— Нині ситуація в видавництвах досить складна. Особливо потерпають невеликі підприємства. Тільки завдячуючи низці пільг, українські видавництва змогли втриматися протягом кризового року. Реформування держави має починатися із доступу до книги. Особливо гостро сьогодні відчувається нестача професійної, наукової книги. Минулого року було видано по одному підручнику на одного студента вищої школи. А тільки в курсі одного предмета студент використовує до 200 книг. Тому сьогодні і піднімається проблема виживання нашого випускника, його неконкурентоспроможність. Чим менше ми матимемо можливість створювати українську книгу, тим гірший розвиток наших спеціалістів буде в українській державі. Вона не зможе собі повернути ні науку, ні високий рівень технологічного виробництва, ні в цілому повагу європейців до України.
Костянтин ТИМОШЕНКО, представник книгарні «Сяйво»:
— Наша книгарня працювала не заради прибутку, а задля того, щоб українська книга була представлена в широкому асортименті. «Сяйво» об’єднувало більш ніж 400 видавництв та 300 приватних підприємств. Наша книгарня була чи не єдиною, яка приймала книги безпосередньо від авторів. І як результат, ми на 90% могли задовольнити пошуки книги кожного читача, який заходив до магазину. Протягом 48 років ми жили тим, щоб представити на своїх полицях будь-яку книгу, що виходила в Україні. З усієї України до книгарні постійно приходили бандеролі із книгами. Обіг саме української книги в нас складав більше половини від продажу...
