Виставка «Запорізький край. Декоративне мистецтво. Традиції. Новації» змінює стереотипи про Запорізький край як переважно індустріальний регіон. Твори 55 митців, що розмістились у трьох залах, вражають розмаїттям технік та високою майстерністю виконання. Кераміка, дерево, вишивка, художній текстиль, розпис, емалі, ювелірне мистецтво — не повний перелік чарівних принад, серед яких кожен може знайти насолоду для очей і розраду для душі. Арт-проект готувався музейними фахівцями довше, ніж рік, у співпраці із запорізькими колегами, зокрема Запорізьким художнім музеєм, представляє знаних митців і відкриває нові таланти.
ПАРАД РУШНИКІВ
Перша зала — перлини народної творчості — роботи гончарів, петриківський розпис, авторські ляльки і парад червоних вишитих рушників — гордість запорізьких майстринь. Одна з них — Надія Денисюк із Мелітополя, у творчому доробку якої 140 вишитих рушників, створені за останні 16 років. Захопилася вишивкою пані Надія уже в літах, поєднуючи любов до рукоділля з роботою на м’ясокомбінаті, якому віддала 38 років свого життя. Її роботи демонструвалися в Лондоні й неодноразово вражали наших співвітчизників.
«Рушник починається з тканини, — розповідає майстриня. — Зазвичай обираю льон. Спочатку малюю на кальці візерунок, переношу через копірку на тканину. Потім добираю колір. У нашому регіоні вишивають переважно червоними нитками, які можуть бути кількох відтінків. І за три тижні рушник готовий».
НЕВІДОМА ПЕТРИКІВКА
Роботи Наталії РИБАК, майстрині петриківського розпису, відкривають глядачеві «невідому Петриківку». Як пояснює пані Наталя, традиційний петриківський розпис — це не тільки квіти і пташки, що їх зазвичай малюють на сувенірах і до них усі звикли. Це і сюжетні композиції, і коні, і риби, і цигани, і багато іншого.
Навчитися петриківського розпису — це легко, переконує майстриня. У цьому пересвідчились учасники майстер-класу, який пройшов за програмою проекту під керівництвом художниці. Їхньому подиву не було меж, коли в хід пішли вушні палички, звичайні піпетки й пучки пальців, якими початківці малювали кетяги калини.
«А от тонкі, делікатні лінії можна зробити лише спеціальною щіткою — «котячкою», що її робить із кошачої шерсті сам майстер. Треба спочатку домовитися з кішкою — щоб та дозволила відрізати пасмо своєї шерстки, а вже потім приступати до справи, — пояснює майстриня. — Взагалі навчитися петриківського розпису по інтернету, як нині практикується, неможливо, адже потрібно знати багато нюансів», — переконує вона.
КОРИФЕЇ
На другому поверсі на двох галереях показана творчість професійних художників Запорізького краю кількох поколінь. Це вишукані прикраси Сергія Москаленка, козацькі люльки Заслуженого майстра народної творчості Олександра Вільчинського, витинанки Юлії Стульнікової, панно Людмили Форостецької та інших митців.
Привертають увагу твори художника Степана Марчука, який працює в складній техніці гарячої емалі. Саме його робота під назвою «козак Метелиця» прикрашає банер проекту, і це не випадково. Адже цей твір втілює в собі головну ідею арт-проекту, пояснюють його організатори. Ми бачимо начебто нашу планету Земля, на якій щось бурхливо відбувається, і бачимо обличчя козака.
«Мені цікаві історичні розвідки, наша минувшина, створення козацьких сюжетів, пейзажі в сучасному контексті з відбитком старовини», — зазначає автор.
Цілу плеяду молодих митців керамістів виплекали подружжя Жолудів — Лариса й Олександр, який з 2012 року очолює Запорізьку художню школу.
«Ми з дружиною навчалися у Львові. Хотіли свою майстерність і знання передати дітям Запоріжжя. Художня школа, в якій ми працюємо, уже відзначила своє 60-річчя», — розповідає Олександр Жолудь.
ТАЇНИ ТВОРЕННЯ
Про художню школу, її педагогів та численних учнів, кращі роботи яких також представлені на виставці поряд з творами їхніх наставників, розповідає фільм, який можна переглянути у виставковій залі. Ще одна стрічка знята спеціально для цього проекту, знайомить з творчістю художника-монументаліста Андрія СОКОЛЕНКА. Це художні вітражі. Вони яскраво ілюструють тему «міст» (місто як середовище для життя), якою завершується загальна експозиція.
На жаль, не всі із 60 робіт Андрія Соколенка збереглися, адже сучасні технології, зокрема пластикові вікна, безжально знищують справжнє мистецтво. Доля деяких творів навіть невідома, стверджує автор. Але дитячу залізницю, будівлі дитячих садочків Запоріжжя, Аграрний технікум у селі Василівка й нині прикрашають твори художника. Остання робота майстра — вітражі для Вірменської церкви.
«Вітраж увібрав у себе живопис, графіку, архітектуру. Але головне в цьому мистецтві — потрібно відчувати простір», — зауважує майстер. Тонкощів майбутньої професії художник навчався у батька — Григорія Соколенка, першого директора Запорізького художнього музею.
«П’ять проведених батьком днів разом з Олександром Довженком повністю змінили його світогляд. Після цього він почав займатися монументальними роботами», — розповідає художник. Нині він працює над упорядкуванням батьківської творчої спадщини, яка тісно пов’язана з художниками бойчукістами.
Автор дерев’яних скульптур Анатолій ІВЧЕНКО займається також живописом (живописні роботи також представлені на виставці), малою пластикою, володіє різними техніками. Але його пріоритет — це скульптура, розповідає майстер.
«Під час роботи над твором я відчуваю, як у мене змінюється навіть міміка обличчя. Звичайно, все це відбувається мимохіть, поза моїм бажанням», — ділиться скульптор своїми спостереженнями й відчуттями.
НОВАЦІЇ ТА ВІДКРИТТЯ
Одним із завдань проекту було відкрити нові імена і знайти новації на теренах народного декоративного мистецтва. Таким відкриттям стали твори Тетяни Власенко, котра працює головним художником Запорізького театру юного глядача.
«Вона працює в техніці квілт — це клаптикове шитво», — розповідає одна із кураторів проекту Ольга НОВОДЕРЕЖКІНА. — Її панно вирізняються тим, що художниця використовує не тільки традиційні матеріали, такі як бісер, шовк, мереживо, а й сучасні, наприклад джинс. Вона поєднує різні техніки — батик, пачворк, аплікацію, вишивку Крім того, її рукотворні роботи мають оригінальні дизайнерські рішення. Художники, які працюють як живописці, торкаються і природних матеріалів. Цікаво в цьому плані виглядають твори Тетяни Дружиної, її розписна дерев’яна пластика.
У Запоріжжі працюють цілі династії митців. Одна з них — талановита родина керамістів Бережненків — Сергій, Лілія і донька Марта. У творчості Марти можна простежити сучасний погляд на життя. Її скульптурні композиції — це твори асоціативного ряду, які вимагають від глядача співпочуття».
ДАЛІ БУДЕ...
Мистецтво Запорізького краю — це лише початок довготривалого арт-проекту Національного музею українського народного декоративного мистецтва, мета якого — представляти творчість кращих митців із усіх куточків нашої країни.
«За кілька останніх десятиліть царина народних художніх промислів практично щезла. Але нікуди не зникає декоративне мистецтво, народна творчість. Митці творять, бо не можуть не творити, і художники потужно працюють по всій Україні. Ми хочемо дослідити стан розвитку традиційних центрів народного мистецтва й визначити новітні напрямки у творчості сучасних митців. Але за нинішніх економічних умов народним майстрам, художникам необхідна підтримка держави», — наголошує співкуратор виставки Ірина БЕКЕТОВА.
Виставка триватиме до 14 липня.
