Виставу «За двома зайцями» у постановці заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Державної премії імені Т. Шевченка Віктора Шулакова за однойменною п’єсою Михайла Старицького буде показано 800-й раз!
Вистава-довгожитель є улюбленою не тільки у школярів, студентів та прихильників української класики — вона тішить своєю невичерпаністю та новизною театральних гурманів, і, нарешті, у неї віддано «закохані» ті, хто починав працювати з цим літературно та театрально привабливим матеріалом у 1980 році — актори та режисер.
«УКРАЇНСЬКИЙ БЕСТСЕЛЕР»
Відомо, що представники «Театру корифеїв» запропонували читачеві та глядачеві нову українську драматургію, що стало важливим етапом розвитку національного театру. Проте сьогодні, перечитуючи відомі твори та замислюючись над особливостями їх сценічного втілення, режисери, можливо, з деякою обережністю ставляться до п’єс Кропивницького, Карпенка- Карого та інших: чи «заговорить» такий матеріал на сучасній театральній сцені?.. П’єса Михайла Старицького «За двома зайцями» є винятком, підтвердженим сценічною практикою: іронічний, актуальний для усіх часів, з яскравими типами-характерами драматичний твір, здається, «приречений» на успіх. Пам’ятник улюбленим Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову стоять на Андріївському узвозі (у бронзі скульптори увічнили кіногероїв цієї комедії, яких блискуче зіграли актори Маргарита Криніцина та Олег Борисов), нагадуючи про репліки, які вже стали афоризмами й здобули народний характер. У п’єсі Старицького висміювання вад, яких представники українського суспільства, на жаль, не позбавилися за багато років. Тому жарти, котрі звучать у драматичному творі, є актуальними у будь-який час... Хоча після культової кінострічки із Маргаритою Криніциною у головній ролі, мабуть, кожен режисер, який наважився запропонувати свій варіант «Зайців», із застереженням намагається уникнути прямої стилізації славетної кіноінтерпретації.
ПЕРША КИЇВСЬКА СПРОБА
Постановником вистави «За двома зайцями» у Молодому театрі став Віктор Шулаков. Говорять про те, що про початок репетицій у столиці режисерові повідомили за декілька днів до… старту. Проте він не розгубився. Використовуючи власні творчі прийоми і хитрощі, тонко відчуваючи акторську природу, режисер активно взявся до роботи — «Зайці» була перша вистава Віктора Шулакова, поставлена у театральному Києві.
Призначивши акторів на ролі героїв п’єси Старицького, Віктор Шулаков зміг досить влучно використати не лише специфіку психофізики акторів, але і їх таланти та уміння. Наприклад, Тамара Яценко — славетна виконавиця ролі Проні — грає на скрипочці, що свідчить у виставі про «недаремне» навчання героїні у пансіоні.
Для режисерського почерку Віктора Шулакова характерні тонке відчуття драматургічного матеріалу, своєрідний підхід до характерів, запропонованих М. Старицьким: над культовими героями глядач не лише сміється, але й проймається до них жалем та співчуттям. Режисер з професійною театральною інтуїцією використовує нові на той час для української сцени прийоми, наприклад, «німого кіно», монтажу, які наближають його театральну версію до кінороботи, не вдаючись до копіювання та запозичень.
До речі, вистава «За двома зайцями» Віктора Шулакова є настільки доленосною, що і сьогодні, багато років поспіль, він не розлучається з цим успішним для нього матеріалом, створюючи нову версію вистави у Сімферополі.
АКТОРСЬКИЙ ТЕАТР
Участь у виставі «За двома зайцями» для багатьох акторів стала точкою відліку визнання та відомості. Так, сьогодні Тетяна Стебловська, Ярослав Гаврилюк, Ганна Розстальна, Валерій Шептекіта, Ірина Кравченко, Оксана Швець грають у ній із натхненням, роблячи улюблену справу. Особливу увагу театральні критики та глядачі звернули на тоді зовсім молоду актрису Тамару Яценко, яка після прем’єри вистави «За двома зайцями», як-то кажуть, «прокинулась знаменитою». Сьогодні ж вона — народна артистка України, прима не лише Молодого театру, але й усього театрального Києва, українського кінематографа та телевізійних проектів.
Та час не стоїть на місці — усе змінюється й у нашому театральному житті, а «Зайці» і досі живуть у репертуарі Молодого театру. Деякі глядачі, які час від часу передивляються улюблену виставу, стверджують, що вона оновлюється, вводяться нові актори, проте її колорит, мила та неповторна театральна атмосфера залишаються незмінними. А головне — вистава «За двома зайцями» і досі збирає повні зали прихильників влучних реплік, відомих українських героїв, а головне — справжнього театру.
— Сьогодні мені дуже приємно пригадувати часи постановки вистави «За двома зайцями», розказала «Дню» Тамара ЯЦЕНКО. — Коли до Києва із Черкас приїхав тоді ще не досить відомий режисер Віктор Шулаков і був призначений у Молодий театр як режисер нової вистави, він зібрав усю трупу. На першій зустрічі Віктор Олександрович попросив акторів написати, яку роль у виставі «За двома зайцями» кожен хотів би грати і яку б зміг. Я відповіла, що хочу і можу грати роль Проні... Згодом було призначено три склади. Віктор Шулаков багатьом акторам дозволяв спробувати себе у цій виставі, але пізніше для виконання ролі головної героїні обрав мене. Я тоді була ще зовсім молодою, недосвідченою актрисою, тому зіткнулася зі складною психологічною атмосферою у колективі. Проте намагалася не звертати увагу ні на що, окрім роботи, яка, звісно, захопила мене.
І під час однієї з репетицій я почула справжній, щирий сміх моїх колег, котрі на той час знаходилися у залі, що остаточно «підтвердило» мене у ролі Проні і стало першою справжньою винагородою...
Сьогодні багато моїх прихильників дивляться «За двома зайцями» майже щоразу, як вистава з’являється у репертуарі, зауважуючи, що вона не втратила своєї привабливості, хоча щоразу вона іде по- різному. Мені приємно, що наша вистава, її люблять глядачі, а ще хочу висловити велику подяку Віктору Олександровичу Шулакову, що це він дав мені шанс зіграти у цій комедії М. Старицького. Хоча роль Проні для мене дуже визначальна і дорога, але я вже підготувала собі заміну, бо хочу, щоб наші «Зайці» ще довго-довго жили на сцені...
