Народний артист України Василь Яременко за майже 60 років життя служіння у Житомирському обласному музично-драматичному театрі ім. І. Кочерги зіграв сотні ролей. Королі (Людовик ХІ в інсценізації «Собору Паризької богоматері» В. Гюго, Лір в трагедії В. Шекспіра), князі (Ярослав Мудрий в п’єсі І. Кочерги), селяни (в п’єсах української класики), казкові персонажі (Лісовик в «Лісовій пісні» Л. Українки), торговці (Тев’є-молочник за Шоломом Алейхемом) та ін. Актор був дуже переконливий у ролі адміністратора Калошіна у виставі «Історія з метранпажем» (за п’єсою Вампілова). Надзвичайно виразна міміка, гнучкість на рівні акробата, темпераментна жестикуляція, різка зміна образу. А виконання ролі Короля Ліра стало однією з вершин творчості Василя Яременка. У фіналі вистави, коли він виходив на авансцену з мертвою Корделією на руках, глядачі не могли стримати ридань. Колишній режисер Житомирського облмуздрамтеатру (нині працює на обласному телебаченні) Володимир Савченко вважає, що фундамент успіху актора були закладені ще у Харківському театральному інституті, де він вчився у таких корифеїв, як Іван Мар’яненко та Дмитро Антонович, що сповідували принципи школи Станіславського. Хлопчина з села Ждани Полтавської області вступив до вишу до війни. Потім воював з фашистами, пройшов трьохрічні поневіряння в полоні у Німеччині, де працював у каменоломнях... Після табору продовжив навчання, закінчив інститут і почав працювати у Житомирському театрі. У трудовій книжці Василь Яременко у 1947 році з’явився перший і єдиний запис про прийняття на роботу.
Режисер театру Григорій Артеменко серед найбільш сильних робіт Яременка вважає роль генерала Карбишева в п’єсі Рачади «Коли мертві оживають». Головними достоїнствами актора — здатність до переживання і відображення на сцені внутрішнього стану своїх персонажів і відчуття партнерів по сцені. Василь Яременко став легендою житомирської сцени задовго до закінчення творчої кар’єри, яку припинив чотири роки тому. Актор має ордени , в тому числі «За мужність» ІІІ ступеню, звання почесного громадянина. У лютому житомиряни готувались відзначити 90-літній ювілей артиста. Не судилося... Минулої суботи з театру, де він вірно служив стільки років, митця провели в останню путь — за традицією, під оплески.
