Уже кілька тижнів поспіль (із четверга по неділю) у Львівській національній філармонії відбуваються концерти, які можна почути з... вікон, що виходять на вул. Чайковського, де розташована будівля установи, та переглянути на YouTube-каналі. В такий спосіб філармонія, як і більшість культурно-мистецьких установ України й світу в умовах карантину, підтримує зв’язок з публікою.
Про особливості карантинного життя, програми онлайн-трансляцій, несподіванки XXXIX Міжнародного фестивалю «Віртуози» наша розмова з генеральним директором Львівської національної філармонії Володимиром Сивохопом.
«КОЖНОГО РАЗУ ТІШИМО СЕБЕ НАДІЄЮ»
— Ми всі з великим нетерпінням чекали 12 травня — закінчення карантину, трошки навіть забігали вперед, бо ось-ось-ось, і почнуться якість послаблення умов самоізоляції... Але от щойно відбулося позачергове засідання уряду, де повідомили про подовження карантинних заходів до 22 травня, — говорить Володимир Степанович. — Кожного разу тішимо себе надією, що наші емоції, наше творче начало почне відроджуватися, по-новому розквітати. Але мусимо бути реалістами. До кожної ситуації потрібно адаптуватися, знайти можливість у тих реаліях функціонувати і, звичайно, думати-планувати себе на майбутнє.
— Уже аналізували відвідуваність на YouTube-каналі?
— Ми діємо в межах протоколу. Водночас розуміємо, що для нас, людей творчих, вияв творчості дуже важливий. Тому з ініціативи Богдана Сегіна (комерційний директор з питань розвитку сучасної музики Львівської національної філармонії. — Т.К.), з ініціативи Спілки композиторів долучилися по вихідних (хоча сьогодні, в умовах карантину, термін «вихідні» — умовний, але за старою доброю традицією обрали саме ці, вікендові, дні ) до прямих трансляцій. Причому вони є різні. Часом можемо витягати щось з наших архівів, наших нещодавніх прем’єр, які в нас записані, але не були оприлюднені. В інший день запрошуємо одного-двох хороших музикантів, які грають живий концерт, але без публіки і в обмеженому просторі, і цей концерт транслюємо і на вулицю, щоби зберегти статус музичної вулиці, і в мережу — не лише в YouTube, але також у інші мережі. Деякі концерти, які робить INSO-Lviv, — архіви Leopolis Jazz Fest, до яких залучені учасники цього фестивалю, приміром ведучий — Олексій Коган, щоби поговорити про ці концерти і згадати минуле. Також Богдан Сегін витягує архіви «Контрастів» та інших фестивальних заходів, якими займався. Наприклад, це є записи чистого авангарду. Все це, поза сумнівом, має свою авдиторію. Якщо говорити про якусь чисельність, то ми не ставимо собі за мету привернути уваги певного числа слухачів. Але наведу вам таку цифру: коли в нас у живому ефірі минулого тижня грали програму для фортепіано в чотири руки Оксана Рапіта та Мирослав Драган, а вони були майже годину в ефірі, то відразу в YouTube було понад 600 переглядів. Як на мене, то, якби був такий концерт у філармонії в реальних умовах і прийшло б 200 чи 300 слухачів, то ми вважали б це хорошим показником. А тут раптом 600 переглядів... Важливо, що всі концерти залишаються в мережі — їх і в подальшому можна переглянути, і вони набирають перегляду. Ми маємо авдиторію, яка з дня у день суттєво збільшується. І всі розуміємо, що це — нові реалії, які ми тільки починаємо осмислювати.
КІЛЬКАГОДИННИЙ МАРАФОН «ВІРТУОЗІВ»
— 21—31 травня у Львівській філармонії мав би відбутися міжнародний фестиваль «Віртуози», до якого давно вже готова програм з п’ятдесятьох позицій, а присвячений він до 250-річчя від дня народження Людвіга ван Бетховена. Що тепер?
— Ми усвідомлюємо, в яких умовах перебуваємо — що можна, а що не можна. Наведу приклад зі святкуванням Дня міста в першу неділю травня. Нам повідомляли, що через карантин подія переноситься. І для мене було приємно-несподівано, коли 3 травня відбулася-таки мінімальна і символічна акція з нагоди Дня Львова, яку можна було побачити в мережі. Захід відбувся без порушення карантинних обмежень. І це було привітання не стільки містянам — медикам, які зараз у першому ряді... Фестиваль «Віртуози», який був візитівкою весняного Львова, тридцять вісім років поспіль відбувався в травні. І ми не можемо сказати, що він скасовується чи переноситься. Розуміємо, що ніхто до нас на фестиваль не приїде з-за кордону, але знаємо, що є багато хорошого європейського рівня українських музикантів, які перед карантином приїхали в Україну і тепер не можуть виїхати, бо все зупинилося. Розуміємо, що не можемо зібрати оркестр, бо не маємо права. Тому зараз складаємо програму з творів камерної музики Бетховена. І проведемо 31 травня, ніби в день запланованого закриття «Віртуозів», кількагодинний марафон. Музика лунатиме в прямому ефірі. Вона так само виводитиметься на вулицю Чайковського і паралельно звучатиме в мережі за участі провідних українських виконавців.
— Подія відбуватиметься на одному майданчику?
— Так, у нашому концертному залі. Бо розуміємо, що це працюватиме на публіку не візуально, а віртуально. Також розуміємо, що маємо створити максимально сприятливі технічні умови для зйомки. Тому сцена нашого концертного залу є найзручнішою в усіх сенсах локацією. Там і простору достатньо, і інструменти добрі.
ВИСТУПАТИ НАЖИВО ДУЖЕ ВІДПОВІДАЛЬНО
— Говорила під час карантину з директорами львівських театрів, і дехто з них порівнював архівні вистави, що транслюються онлайн, з фотоальбомами...
— Ми можемо ставитися до чогось критично з огляду на те, що зробили щось не так якісно, як хотілося би. Гортання сімейного альбому — це є щось одне. Прослуховування архівного запису «Меси» Баха — це зовсім інше. Хоча запис не передає стільки емоцій, скільки під час живого виконання. Але менше з тим, на мою думку, добре слухати добрий архівний запис! Зараз, коли транслюємо живі концерти, шукаємо компроміс. Бо це живий концерт, єдине — немає публіки, але вона бачить виконавця через інтернет. Я розмовляв із тими нашими виконавцями, що виступали наживо, і вони кажуть, що це — дуже відповідально, дуже хвилююче, тому що ти ж насправді граєш так, як на концерті, хоча трошки й бракує відчуття енергетики залу. І це відчуття не тільки насторожує — ще й зобов’язує викладатися максимально, щоби та публіка, яка є у віртуальному світі, щоби та публіка, яка є на вулиці, почула тебе.
— А як відбуватиметься процес виходу з карантину?
— Наші артисти й оркестр займаються, через інтернет проводять репетиції. Потроху, наскільки це дозволено, ми збираємося в камерному залі, в інших наших приміщеннях — квартетами, ансамблями, щоби вправлятися, і в червні, очевидно, якимись малими концертними формами будемо виходити в живу трансляцію. Тобто ця частина роботи начебто є зрозумілою. Хочемо до роботи залучати щораз більше музикантів, щоби працював увесь оркестр... Інша річ, що не знаємо, не можемо передбачити, коли нам обставини дозволять наживо контактувати з публікою. Щодо того, щоби відкрити концертний зал на 600 місць, то, напевно, там буде низка обмежень, які стосуватимуться не лише входу глядачів, а й їхньої кількості. Я тут не хотів би гадати наперед, тому що досвіду жодного немає! Не мають такого досвіду і в Європі — чув про таке від колег з Бельгії, Німеччини, Франції, з якими постійно спілкуюся. В них просто достроково закінчився концертний сезон. Коли він розпочнеться повноцінно в нашому, професійному, розумінні?.. Чи він розпочнеться в серпні, вересні, жовтні? Напевно, це дуже індивідуально і залежить від ситуації в кожній країні. Так само не знаємо, які будуть індивідуальні обмеження щодо того, чи сидіти через одного, чи сидіти через ряд... І про музикантів потрібно думати, бо ж, напевно, доведеться збільшувати відстань між ними. А от як воно лунатиме? Яким чином це забезпечувати? Нам треба це перейти. Якщо десь на повітрі чи в приміщенні на добрій відстані сидітимуть четверо людей, які питимуть каву чи їстимуть піцу, — це одне. Зовсім інше — концертний зал... На підсумок можу сказати, що ми в будь-якому разі готові до того, щоби показати все найкраще, що готуємо.
