За традицією 27 березня, у Міжнародний день театру, відбулася церемонія нагородження представників театральної громади столичною театральною премією «Київська пектораль».
Найпомітнішими переможцями 2007 театрального року стали Дмитро Богомазов (театр «Вільна сцена») та Станіслав Мойсеєв (Київський академічний Молодий театр). Вистава Дмитра Богомазова «Жінка з минулого» отримала «Київську пектораль» у номінаціях «За кращу камерну виставу» та «За кращу режисерську роботу». А вистава «Четверта сестра» у постановці Станіслава Мойсеєва, яка у свій час викликала неоднозначні думки як глядачів, так і театральної критики, була нагороджена у номінаціях «За кращу музичну концепцію вистави» (музика Володимира Соляника), «За кращу сценографію» (Володимир Карашевський), «За краще виконання жіночої ролі» (Римма Зюбіна за роль Тані), «За кращий акторський дебют» (Станіслав Дудник) і, нарешті, «За кращу драматичну виставу».
«За кращий режисерський дебют» «Пектораль» отримав Кирило Кашліков (вистава «Солдатики», Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки). Хотілось би також згадати Олександра Кобзаря, котрий став переможцем у номінації «За краще виконання чоловічої ролі», створивши у виставі Дмитра Богомазова «Останній герой» (Київський академічний театр драми і комедії) характер невпевненого, закомплексованого, проте хворобливо принципового, Віктора.
«Кращою дитячою виставою» названа «Наталка Полтавка» (Міський академічний театр ляльок). За «краще виконання чоловічої ролі другого плану» «Пектораль» вручили Володимиру Кузнєцову за його Замухришкіна в виставі «Гравці» Київського академічного театру на Подолі. В номінації «За краще виконання жіночої ролі другого плану» премію отримала Тамара Яценко (мадам Александра у виставі «Голубка» Київського академічного Молодого театру).
Спеціальну премію «За вагомий внесок в театральне мистецтво» цього разу за рішенням оргкомітету отримала Ганна Федорівна Пекарська, заслужена артистка України, колишня провідна актриса Театру російської драми ім. Лесі Українки.
«Подією року» було названо театр «Київ модерн-балет» (художній керівник — Раду Поклітару).
Цього року, окрім вручення статуетки, отримання звань і цінних подарунків, а також традиційних привітань від офіційних осіб, церемонія мала нестандартну композицію. Замість звичних конферансьє — персонажі італійської комедії дель арте. Герої доби Відродження, які завітали на столичне свято, немов нагадували про те, що усе дійство має бути насамперед театром, лейтмотив якого — гра й любов до професії...
Герої названі, обличчя нам всім добре знайомі, а от питання, куди крокує «Київська пектораль», все ж лишилoся, але це вже окрема тема для продовження дискусії, яку «День» започаткував на своїх сторінках.
КОМЕНТАРІ
Станіслав МОЙСЕЄВ , художній керівник Київського академічного Молодого театру:
— Ми звикли, що до наших вистав театральні критики ставляться досить неоднозначно. І якщо у номінаціях, наприклад, «За кращу музичну концепцію» чи «За кращу сценографію» їх часто виділяють, то премії «За кращу режисерську роботу» або ж «За кращу драматичну виставу», як правило, дістаються іншим. Хоча... це досить дивно, адже вистави Молодого театру є абсолютною цілісністю й усі сценічні елементи просто органічно співіснують. Тож, щиро кажучи, не сподівався, що сьогодні наша «Четверта сестра» отримає «Пектораль» у номінації «За кращу драматичну виставу». Окрім самої нагороди, приємним є і той факт, що сама столична премія «Київська пектораль» змінюється — і це цілком природне й зрозуміле явище. Подібні нагороди мають бути «живими», тонко реагувати на зміни у театральному процесі та й у самому житті.
Станіслав ДУДНИК , актор:
— Я зовсім не сподівався, що отримаю таку почесну для мене премію. Це своєрідна нагорода за три роки роботи, протягом яких було все — і кропітка праця, і втрата сил та надії, але разом iз тим — велике натхнення. І сьогодні мені надзвичайно приємно — це такий важливий акторський старт...
Римма ЗЮБІНА , актриса:
— Приємно тримати у руках цю статуетку, незважаючи на деяке скептичне ставлення до подібних нагород. Так вже склалося історично, що у нашій країні вони частіше нагадують «піонерські цукерки», котрі повинні дістатися тим, хто, наприклад, ще їх не отримував, або з якихось інших причин. Хотілося б, щоб експертна комісія практикувала ще чіткіший розподіл нагород: наприклад, мене складно порівнювати із артисткою балету, чи акторів, які грали різні за складністю і навіть жанровою специфікою ролі, також варто було б розмежовувати, або ж автора музики до вистави і творця звукового рішення... Словом, «Київській пекторалі» бажаю більшого професіоналізму.
